— Багато хто з вас думає: ну, це гібрид замкнутої телевізійної системи і потокової технології, супутників і такого іншого. Добре. Але як ви знаєте, досягти такого схрещення сучасних технологій пересічна людина не зможе з огляду на фінансові витрати. А якщо все це доступно будь-якій людини і з погляду технологій, і з погляду фінансів? Друзі, ми продаватимемо цю штукенцію — зауважте, буквально за кілька місяців — всього за п’ятдесят дев’ять доларів.
Бейлі простяг руку з камерою-льодяником і кинув комусь у перших рядах. Жінка, яка спіймала її, підняла камеру високо вгору, повернулася до публіки, радісно всміхаючись.
— На Різдво таких можна купити з десяток, і ні з того ні з сього ви матимете постійний доступ до тих місць, де хочете побувати, — дім, робота, затори на дорогах. А встановити їх нескладно. Щонайбільше п’ять хвилин. Безмежні можливості!
Екран позаду нього зблід, пляжі щезли, натомість виникло кілька нових зображень.
— Такий вигляд має мій задній двір, — сказав Іван, указуючи на охайний і доволі скромний дворик. — А ось перед-ній двір. Гараж. Це на пагорбі понад автострадою 101, де у годину пік усе завмирає. А це біля мого місця на стоянці, щоб бачити, чи хтось, бува, туди не втулився.
Невдовзі на екрані з’явилося шістнадцять різних зображень, що транслювалися вживу.
— І це тільки мої камери. Досить набрати номер камери — один, два, три… дванадцять… і готово. Дуже просто. А як щодо обміну зображеннями чи доступу до інших камер? Скажімо, мій приятель установив свої камери деінде і хоче надати мені до них доступ, тоді що?
Аж тут число клітин у таблиці на екрані подвоїлося, до тих шістнадцяти зображень додалося ще шістнадцять.
— Це камери Лайонела Фіцпатрика. Захоплюється лижами, тому розставив камери так, аби знати, що діється на дванадцяти різних місцинах понад озером Тахо.
З’явилося дванадцять зображень у реальному часі засніжених гірських вершин, крижано-блакитних долин, хребтів, порослих темно-зеленими хвойними деревами.
— Лайонел може надати мені доступ до будь-якої своєї камери. Це все одно що стати «другом», але замість підписки на чужу стрічку отримуєш доступ до потокового відео. Кабельному ТБ до цього далеко. Якихось там п’ятсот каналів? Якщо у вас тисяча друзів, а в кожного з них — по десять камер, то матимете десять тисяч живих зображень. А якщо у вас п’ять тисяч друзів, матимете п’ятдесят тисяч живих картинок. І невдовзі можна буде з’єднатися з мільйонами камер по всьому світові. Знову ж таки, лишень подумайте про перспективи!
Екран розпорошився на тисячу міні-екранчиків. Пляжі, гори, озера, міста, офіси, вітальні. Зала вибухнула оваціями. Відтак панель потемніла, і з пітьми постав білий «знак миру».
— Тільки уявіть собі застосування цієї технології у царині прав людини. Протестувальникам на вулицях Єгипту вже не потрібно тягати з собою камеру, сподіваючись зафіксувати порушення прав людини чи навіть убивство, а потім намагатися доставити запис з вулиці, щоб викласти у мережу. Тепер достатньо приклеїти камеру до стіни. Власне, ми так і зробили.
Загомоніла вражено зала.
— Увімкнімо Камеру-8 у Каїрі.
На екрані з’явилася вулиця. Всюди видно покинуті гасла і транспаранти, двоє полісменів, екіпіровані для придушення протестів, стоять віддалік.
— Вони цього не знають, але ми їх бачимо. Весь світ дивиться. І слухає. Увімкніть звук.
Раптом чітко залунала розмова арабською між перехожими, які проходили повз камеру, але не знали про неї.
— Також усіма камерами можна керувати вручну або ж за допомогою розпізнавання голосу. Ось погляньте. Камера-8, поворот ліворуч. — Стало видно каїрську вулицю дещо лівіше. — А тепер праворуч. — Камера показала вид на вулицю правіше. Бейлі продемонстрував, як вона рухається вгору, вниз, по діагоналі, до того ж усе виходило дуже плавно.
Аудиторія знову заплескала в долоні.
— Отже, пам’ятайте, камери дешеві, їх легко сховати і вони бездротові. Тому їх нескладно було розкласти геть усюди. Покажіть нам Тахрір.
Глядачі лишень ахнули. На екрані вживу з’явився майдан Тахрір, колиска єгипетської революції.
— Наші люди в Каїрі прикріплювали камери весь тиждень. А камери такі маленькі, що військові їх не помічають. Навіть не знають, де їх шукати! Покажіть нам решту видів. Камера-2. Камера-3. Чотири. П’ять. Шість.
З’явилося шість видів площі — такі чіткі, що на обличчях перехожих можна було розгледіти краплі поту, легко читалися іменні жетони солдатів.
— Тепер від сьомої до п’ятдесятої.
З’явилася решітка з п’ятдесяти зображень, що, здавалося, охоплювали всю площу. Зала знову заревіла. Бейлі підніс руки, ніби кажучи, мовляв, зарано, це ще далеко не все.