З ліфта вийшли у довгий коридор, оздоблений темною вишнею та горіхом, низка вишуканих люстр сяяла м’яким бурштиновим світлом.
— Давня школа, — зауважила Мей.
— Ти ж знаєш про Бейлі? Любить усіляку старовинну херню. Червоне дерево, жовту мідь, кольорове скло. Його естетика. В інших корпусах він принишк, а тут уже розі-йшовся. Оціни.
Енні зупинилася біля величезної картини — портрета трьох Мудреців:
— Жахіття, — прокоментувала вона.
Малярство було недоладне, таке малюють школярі старших класів. На картині всі троє чоловіків, засновники компанії, розташувалися такою собі пірамідою, кожен у щонайвишуканішому костюмі, на обличчях вираз, що у якийсь шаржовий спосіб показує незвичність їхніх особистостей. Тай Ґосподінов, далекоглядний вундеркінд, у непривабливих окулярах, вбраний у балахон із величезним каптуром, дивився ліворуч і всміхався; здавалося, подумав про щось приємне, усамітнений, налаштований на якісь далекі частоти. Подейкували, у нього синдром Асперґера [6], а картина, здається, на цьому й наголошувала. Темне скуйовджене волосся, гладеньке, без зморщок, обличчя — йому не даси і двадцяти п’яти.
— Тай — в іншій галактиці, еге ж? — мовила Енні. — Але не вір. Ми не стояли би тут, якби він, курва, не був такий здібний менеджер. Пояснюю динаміку. Ти виростеш швидко, тому ліпше тобі вже зараз усе викладу.
Тай, тобто Тайлер Александр Ґосподінов, був першим Мудрецем, пояснювала Енні, і всі його називали просто Тай.
— Знаю, — сказала Мей.
— Помовч. Ту саму байдý я тулю владі штату, і нічого, слухають.
— Добре.
Енні говорила далі.
Тай усвідомлював, що він у найкращому разі соціально непристосований, а в найгіршому — справжня руїна у міжособистісному спілкуванні. Тож за півроку до того, як компанія вперше розмістила акції на фондовому ринку, він ухвалив дуже розумне і надзвичайно правильне рішення: найняв іще двох Мудреців — Імона Бейлі і Тома Стентона. Такий крок угамував страхи інвесторів і втричі збільшив вартість компанії. Розміщення акцій зібрало три мільярди доларів, безпрецедентно, але передбачувано, тому, коли всі фінансові клопоти залишилися позаду, зі Стентоном і Бейлі під боком, Тай собі плив за течією, ховався, зникав. Минали місяці, і його дедалі рідше бачили у кампусі, рідше і рідше він показувався у медіа. Він іще дужче усамітнювався, натомість аура навколо нього — навмисно чи випадково — тільки збільшувалася. Всі, хто спостерігав за «Сферою», дивувалися: а де ж це Тай подівся, що він цього разу замислив? Про його плани не знала жодна душа, аж поки він їх оприлюднював, і з кожною інновацією, запровадженою «Сферою», ставало дедалі менш зрозуміло, що започаткував сам Тай, а що стало наслідком розробок великої групи найкращих у світі винахідників, які тепер перебували в обоймі компанії.
Більшість оглядачів дотримувалася думки, що Тай і далі залучений до розробок, а деякі навіть наполягали, що на всіх найбільших інноваціях «Сфери» неодмінно проявлялися, так би мовити, його відбитки пальців і його незвичайна манера розв’язання глобальних питань — елегантно і безмежно широко. Він заснував свою компанію вже через рік після закінчення коледжу, не маючи ні ділової жилки, ні якоїсь видимої мети. «Ми його часом називали Ніаґарою, — писав в одній із перших статей про Тая колишній сусід по кімнаті. — Ідеї з нього перли водоспадом, щосекунди і щодня вони витікали мільйонами з його голови, без кінця і без краю».
Тай розробив Сполучену операційну систему, у якій об’єднав усе, що було неохайно розкидано онлайн — профілі користувачів у соціальних мережах, облікові записи абонентів електронної пошти, особисті дані користувачів, відображення системи переваг — аж до щонайменшого вияву зацікавлень. Колись як було: нова трансакція й окрема система для кожного сайту, для кожної покупки — так, ніби щоразу мусиш сідати в іншу машину, щоб кудись поїхати. «А навіщо вам аж вісімдесят сім різних автомобілів?» — запитає Тай згодом, коли його система захопить усю павутину і світ.
Натомість він поклав геть усе — всі потреби й інструменти користувача — в один кошик і винайшов «ВірТи»: один обліковий запис, одна ідентичність, один пароль, одна платіжна система на кожну людину. Не потрібно більше паролів і роздвоєних особистостей. Твої пристрої знають, хто ти, бо ти маєш тільки одну ідентичність у мережі — «ВірТи», могутню та неприховану, — і ця персона платить, підтверджує, відповідає, переглядає, робить огляди; вона бачить і бачать її. Маєш лише зареєструватися під справжнім іменем, прив’язаним до твоїх кредитних карт, твого банку, і це дуже спростить оплату будь-чого. Одна кнопка на все твоє життя онлайн.
6
Синдром Асперґера — рідкісна форма аутизму, що характеризується вищою за звичайну інтелектуальною спроможністю, труднощами у спілкуванні з іншими людьми.