«Твіттер» і досі ввімкнено, з п’ятниці, коли я не відлогінилася. Я зиркаю на Анґелу. Один із моїх колег захлинається в дальньому кутку від потоку її докорів. Грець із ним. Проглядаю найпопулярніші новини, але вони видаються нудними. Тейлор Свіфт не відповіла на жоден із моїх твітів, у яких я хвалю її останні прикиди. Навіть улюблений проігнорувала. Може, вона зайнята? Мабуть, у неї гастролі.
На роботі так нудно, що я дивитимусь порно #Люблюсвоюроботу.
Твітнути.
Спочатку я жартувала, але тепер мені стало цікаво. Я набираю «ЮПорн» на телефоні й роздивляюся геніталії. «Секс утрьох», «Фетиш», «Фантазії», «Секс-іграшки», «Великі цицьки». Ооох, «Для жінок». Раптом дзеленчить мій телефон: Бет, мобільний. Чорт забирай, вона наполеглива. Чому вона телефонує мені на роботу? Я цінний затребуваний співробітник. Оглядаю офіс, але ніхто нічого не помітив. Намагаюся переадресувати дзвінок на автовідповідач, але палець зісковзує й натомість я відповідаю на дзвінок.
– Алві! Алві! Це ти? Ти там?
Я чую, як її голос вигукує моє ім’я. Він тихий і далекий. Я закочую очі й намагаюся заігнорити її. Я хочу завершити виклик.
– Алві! Ти мене чуєш? – каже вона.
Хапаю телефон, ляпаю ним по вуху.
– Привіт, Бет! Рада тебе чути!
Ні, серйозно, вона зробила мій довбаний день кращим.
– Ну нарешті. Слава Богу, я…
Я скрегочу зубами.
– Слухай, Бет. Я не можу зараз говорити. Мушу бігти на нараду. Бос чекає. Думаю, мене підвищать! Потім перетелефоную, гаразд?
– Ні, чекай, я…
Я вимикаюся й повертаюся до порно: прутні, цицьки, дупи. У когось є і член, і цицьки. Круто.
– Доброго ранку, Алвіно! Як ти сьогодні?
Підіймаю голову й бачу Еда (Боллза, обличчя як тестикули), що визирає з-за перетинки своєї комірки. О Боже, ну що цього разу? Що йому треба? Окрім пересадки особистості?
– Привід, Еде, все гаразд. Що ти хотів?
– Просто дізнатися, як справи в моєї улюбленої колеги вранці в понеділок.
– Відчепись, Еде.
– Так, атож, звісно. Я просто хотів еее…
– Так?
– Еее… Я просто хотів поцікавитися, коли ти змогла б…
– Віддати півсотні баксів, які позичала?
– Так!
– Ну, очевидно, не сьогодні.
– Так, очевидно, не сьогодні.
– Тож відвали.
– Гаразд. Ну добре тоді. Па-па.
Його голова знову зникає за перетинкою. Нарешті. Боже. Цього тижня треба буде намагатися не зустрічатися з ним біля кулера. Я вже майже шкодую про те, що позичила в нього ці гроші. Вони були потрібні мені, щоб купити ваджазл[11], але, озираючись назад, думаю, це було не так уже й терміново. У мене було надзвичайно чуттєве побачення з до нестями чуттєвим хлопцем, із яким я познайомилась у голловейському «Паундленді». Я подумала, що трохи стразів додасть блиску нашій першій ночі пристрасті. Але блискітки були скрізь, по всьому ліжку, в нього на обличчі, в його волоссі. Одна прилипла до його очного яблука, і йому довелося йти до лікаря. Блискітки траплялися мені скрізь протягом кількох тижнів потому: в моїх туфлях, у гаманці, на упаковці наґетсів, на дні морозилки (не питайте). Найгірше, що він навіть не оцінив моїх зусиль: я виклала камінцями його ім’я поперек лобка – «ААРОН». Очевидно, там мало бути «АРРАН». Ну то й що, що я помилилась? Важливий сам порив. До кінця ночі лишилося лише «РАН»[12].
Повертаюся до порно. Зменшую гучність, щоб не чутно було стогонів, але відео однаково дуже гучне. Стогони, й зітхання, й бурмотіння, й лайка. «Люблю твою дупцю, мала». Хтось кричить: «Курва!» Чоловік у масці саме займається фістинґом із гарячою тітонькою за тридцять, коли я помічаю бічним зором Анґелу, що нависає над моїм кубиком. Лайно.
– Ти пишеш про порно від імені компанії?
– То був обліковий запис компанії? Упс. Винна, – кажу я.
– Тебе звільнено, – каже Анґела.
– ЯКА Ж ТИ КІНЧЕНА СУКА, – каже «ЮПорн».
Я хапаю сумочку, спатифілум, степлер та примірники «Cпеки» й «Ближче»[13]. Я повертаюся додому.
Розділ другий
13
Closer – фантастичний роман із серії «Тунелі» авторів Родеріка Ґордона та Брайана Вільямса. В ньому фігурують дві близнючки, Ребекка-1 та Ребекка-2.