— Гадаю, так. Радист не встиг передати сигналу про небезпеку, можливо, не встиг знищити й кодової книги.
— Тепер у Берліні знають, яку інформацію передавав я, і намагатимуться встановити, звідки вона просочувалася… — В очах у Коломба Дюбюель прочитав тривогу. Але нічим не міг заспокоїти його. І все ж спробував:
— Не думаю, що «полковника» можуть запідозрити. Про нього знаємо лише ми з вами, а це гарантія…
— Якби лише ми… — вихопилося в Коломба.
Дюбюель був певен: так, знають не лише вони. Під час першої зустрічі він намагався дізнатися від Коломба про всі джерела його інформації, однак Коломб одразу замкнувся й попередив, що дасть пароль тільки до «полковника» й лише тому, що треба передати код. Усе інше належить до його компетенції, він передаватиме інформацію Центру лише до кінця війни, і нікому нема діла до того, хто працює разом з ним. Правда, тоді ж Коломб попередив, що його послугами користується і швейцарська розвідка — так зване бюро ХА на чолі з майором Хауземаном.
Дюбюель знав про це бюро. 1939 року швейцарська секретна служба з бригадним полковником Массоном на чолі створила спеціальне бюро, яке мало робити політичні узагальнення про ситуацію в Німеччині, наглядати за німецькими дипломатами в Швейцарії, захищати швейцарських дипломатів за кордоном і засилати своїх агентів до рейху. Дюбюелеві повідомили навіть адресу бюро ХА: вілла Штуц у Костанієнбаумі поблизу Люцерна. Тоді ж він висловив Центру свої сумніви щодо доцільності використання Коломба, але начальство не погодилося з ним, наказало передати Коломбові код і погодити розклад радіосеансів. Інформація, яка йшла з ОКВ через Коломба, переважувала усі інші міркування.
Репліка, що мимоволі вирвалася в Коломба, дала Дюбюелеві підстави поновити колись перервану розмову.
— Ми мусимо бути певні у вірогідності переданої інформації, — почав здалеку, — і повинні знати, від кого її одержуємо.
Коломб не одвів погляду від тарілки.
— Мабуть, ви маєте рацію, і все ж я не назву вам прізвищ.
— Я привіз вам новий код, — перевів розмову на інше Дюбюель. — Адже інформація з ОКВ все ще надходить?
Коломб кивнув. Він не назве лише імен людей, які постачають інформацію «полковникові», — решта — не секрет для Дюбюеля.
Ще перед нападом Німеччини на Польщу друзі Коломба доставили в Швейцарію портативний радіопередавач. Коломб мусив підтримувати прямий зв'язок з радіооператорами ОКВ, де «полковник» посідав високий пост — був одним з помічників шефа функабверу генерал-майора Еріха Фельгібеля.
«Полковник» особисто зашифровував свої повідомлення й передавав їх двом сержантам-операторам, на яких міг покластися. І все ж оператори не знали, з ким підтримують зв'язок: були певні, що перемовляються з агентами абверу за кордоном. «Полковник» ставив на своїх повідомленнях вихідні номери, внесені ніби до журналів для спеціальних резидентур. Такими резидентурами займалися або сам Канаріс, або його найближчі помічники. Це давало змогу «полковникові» уникнути реєстрації своїх радіограм. Пеленгації ж він не боявся. Передачі велися з двох величезних зал, де постійно працювало не менше ста передавачів, та кому спаде на думку пеленгувати функабвер?
На випадок утрати зв'язку Коломб мав викликати функабвер на постійній частоті наосліп умовним сигналом, поки той не відізветься.
Ця чудово продумана й чітка схема мала лише одне вразливе місце: якщо Центр хотів дати завдання «полковникові» або просив уточнень, Коломб не міг передавати їх сержантам-операторам, це було надто ризиковано. Тому він тричі на тиждень в умовлений час вночі на постійній хвилі передавав короткі цифрогрупи в надії, що «полковник» зможе їх прийняти.
І, за рідкими винятками, цей вид зв'язку ще не підводив.
Єдине: тепер у гестапо, абвері та СД, можливо, вже лежали розшифровані запити Центру до «полковника». Але, маючи навіть такі документи, важко встановити, кому ж саме вони адресовані.
— Провал Клода Тюрбіго дечого навчив нас, — мовив Дюбюель, відсьорбнувши бульйону, принесеного кельнером. — Я привіз вам два коди. Одним зашифровуватимете повідомлення, що йтимуть від вас у Центр. З допомогою другого шифруватимуться передачі, адресовані «полковником». Крім того, із зони Віші днями сюди переїде Віллі Бут. Колись він був моїм помічником у Гаазі. Тепер обсяг вашої роботи настільки зріс, що вам одному не впоратися.
— У цьому е сенс, — погодився Коломб.
Дюбюель вказав очима на портфель, який стояв поміж їхніми стільцями.
— Візьмете з собою. Там код і гроші. Десять тисяч франків. Вистачить?