2.1.2. Садизм і мазохізм
Людину цікавлять лише дві речі: секс і смерть. Насправді це дві сторони одного і того самого, але забудьмо про це. У віртуальній машині секс і смерть мають бути програмно забезпечені. Такий досвід уже існує. Інтернет — масштабний канал поширення сексу з різнобічнім всеохоплюючим змістовим наповненням. На сайтах сексуального характеру можна підхопити чимало вірусів — що нагадує нам про небезпеки сексу, — як і внаслідок контакту з ВІЛ-позитивним партнером. Віртуальний секс теж має свої небезпеки. Вибір варіюється від дітей і коней до сексу в колготках, але загалом орієнтований на чоловічу аудиторію. Важко сказати, яка з ідей жахливіша — в колготках чи з тваринами. Секс із дітьми взагалі заборонений, тому про нього нічого не казатиму. Зазначу тільки, що Сократ був гомосексуалістом-педофілом-вуайєристом, що в перекладі на сороміцьку простонародну мову означає, що для нього еротичним було підглядати за молодими хлопчиками, але тільки підглядати. Буває, вживають термін «платонічна любов», коли немає наміру торкатися партнера. У наш час педофілія поєднується з бельгійською формою сексу з дітьми, де дітей мучать і б’ють. Це неправильно. Сократ не був бельгійцем.
Якщо інтернет — секс і комп’ютерні віруси, то ігри — насильство і смерть. Популярна культура також просякнута насильством. Діти цілодобово грають в ігри, де віртуальне вбивство здіймає хвилю радості. Насильство веселе й захопливе, а його віртуальна форма до того ж повністю безпечна. Ні на які синці, переламані кості, виколоті очі, ушкодження мозку зважати немає потреби. Мертві воскресають, як той Ісус, так що і для християнина знайдеться мотивація зіграти.
У цих забавах немає нічого вартого осуду. Навпаки, вони чудово віддзеркалюють нашу людськість. До того ж вони доставляють насолоду в період статевого дозрівання, поки чимало інших радостей досі заборонені. Старанна гра в ігри гарантує задоволення, а отже, це добре і вартісне заняття. Єдина проблема в тому, що у такий спосіб ти, звісно, тим самим підтримуєш американський імперіалізм.
Повернемося до фантастично й вражаюче вдосконаленої віртуальної машини насолоди. Як я вже казав, користувач прагнутиме дедалі зухваліших насолод з розряду сексу і насильства. Але надовго його не вистачить. Усе інше здаватиметься нудним, а з нудьги ніякої насолоди не здобудеш. Було б дуже весело дізнатись, як далеко люди зайдуть у своїх експериментах, якщо машинні програми будуть достатньо різноманітними і бешкетництво не матиме наслідків. Відвідувача порносайтів в інтернеті непокоять віруси, але передусім контроль. У бездонній комп’ютерній пам’яті зберігаються всі сліди відвіданих сайтів. Роботодавець витягує їх звідти і звільняє недбалого розпусника. Або поліція моніторить відвідування заборонених законом сайтів. Там і до залу судового засідання недалеко. А за ним неодмінно слідує ув’язнення. Верховний Суд накине ще пару років з почуття огиди. І врешті опинишся на останньому місці у рейтингу тюремних злочинців. Примусовий анальний секс і жорстокі побиття стануть щоденним хлібом. Слід дивитися за тим, що дивишся, або ж, як варіант, стати сексологом. Фахівець може переглядати, що забажає, коли має відповідні дозволи і не надто розпалюється. Суспільствознавча комісія з питань етики ознайомлюється з планом дослідження і, напевне, затверджує його, якщо дослідник обіцяє не торкатися себе під час збору матеріалу. Для певності йому, ймовірно, призначають персонального наглядача, або ж принаймні він повинен увесь час знаходитись у зоні досяжності камер спостереження.
Насильство — задоволення, особливе тим, що садист — прибічник насильницького шляху — сам не відчуває ніякої тілесної насолоди. Коли вдарити кулаком іншого в обличчя, болить власна рука. Коли шмагаєш іншого, сам нічого не відчуваєш. Якщо вивернути чиюсь руку, доведеться побачити вираз сильного болю. До того ж крики іншого ріжуть вухо, а кров і слиз забруднюють твій же одяг. Тому насильство добре пасує для кіно, коміксів і книг. Насильство завжди по-своєму надумане і віртуальне. Насправді приємність насильства — в голові садиста, а отже, вона за своєю природою духовна. Тому за символ християнства взято римське знаряддя тортур: хрест і повішений на ньому знеславлений пророк. Усе в голові, сама лише думка і почуття. Нічого не сталося, і нічого насправді не пережито. Все — лише гра. Але водночас настільки правдива, наскільки це взагалі можливо.