Людина має схильність бажати для себе різних речей. Вона бажає, хоче, просить, жадає, прагне, вимагає і сподівається. Має бажання, жадання, прохання, великі і маленькі, звичайні і незвичайні. У людини їх повнісінько. Вони припиняються лише зі смертю. Буддисти думають, що людина може досягти просвітлення і опанувати свої бажання, але в нірвану перейти можна лише у смерті. На відміну від фінських вірних — членів державної церкви, буддисти вірять, що переродження є прокляттям. Воно означає повернення до того самого нещастя, від якого звільнила смерть. Людина крутиться у великому колесі народжень і смертей, з якого важко вивільнитися. Все — лише страждання. Якщо жити правильно, досягнеш нірвани. Це означає, що не треба буде знову народжуватись у цьому поганому світі. Якщо жити правильно, здобудеш просвітлення, а здобувши просвітлення, не народжуватимешся знову в цьому поганому світі. Просвітлена людина більше не є я. Схема цілком логічна.
Для порядного християнина Фінляндія видається настільки хорошим місцем, що народжуватись у цій країні щастя варто знову і знову. Бажання забавні. Було б справді дивно відмовитися від них лише тому, що серце зупинилося на дещо довший час. Бажання настільки сильні, що й смерть переборють. Людина повертається до своїх бажань, минувши рубіж смерті. В це вірить чверть членів державної церкви. Це цілком логічно. Світ хороший, і ми тут щасливі, тому хочемо сюди, назад. І отримуємо, що хочемо. Саме тому ми такі щасливі. Майже всі фіни кажуть, що щасливі, коли їх питаєш. Багато хто настільки щасливий, що не хоче більше ніяких змін у своєму житті.
Яким чином дві великі релігії можуть мати настільки кардинально протилежне бачення людського щастя і нещастя? Християни вірять у щастя. Для буддистів життя — завжди нещастя. Про це теж варто задуматися.
2.2.2. Відвідини супермаркету
Продуктовий відділ супермаркету — зразок західної ринкової економіки. Все життя і його священний сенс відображені на полицях супермаркету настільки прозоро, наскільки це взагалі можливо. У похмурий зимовий день здалека видні вогні супермаркету закликають завітати в гості. Яскраві вікна випромінюють тепло, а двері самі відчиняються перед змерзлим перехожим. Тепло, світло і запахи линуть назустріч. Двері позад тебе зачиняються. Перед тобою ряд кас і маленькі дверцята в рай. Овочі, пиво, екзотичні фрукти і врешті в кінці м’ясний відділ. Вдосталь хліба і булочок.
Людина наближається до полиці. На ній виставлені сніданкові пластівці. Метри пластівців. Різної якості і в упаковках різного об’єму. Товар ніколи не закінчується, хоч би всі купували його скільки заманеться. Є час розслабитися, роздивитися, вибрати і вирішити. Людина прийшла за пластівцями, тож має їх купити. Треба лише протягнути руку, взяти упаковку і вкинути її до купівельного кошика. У такий спосіб усе відбувається. Це відомо кожному. Потім проходиш на касу, де твій вибір сканують, і оплачуєш відповідно. Тепер людина може повертатись у зиму і темряву. За межами супермаркету завжди зима і темрява. І пластівці закінчуються там досить швидко.
Повернімося до початку, до вибору. Життя — це вибір, принаймні тоді, коли стан справ і самопочуття якнайкращий. Людина хоче пластівців і має взяти упаковку — але яку з них? У кожного своя улюблена, яку він завжди купує. Хтось обирає навмання. Бере першу-ліпшу. Хтось завжди купує найдешевший варіант. Стилів багато. Це визначна риса вільного світу. Обирають не лише пластівці, обирають також спосіб вибору. У виборі є глибина.
Людина робить вибір. Колись раніше вибір був неможливим. У магазині був один вид, а дома в комірчині стояла вчорашня каша, от і вибирай тут. Голод — не тітка, і снідати треба. Береш, що є, хороше воно чи погане. Треба тільки дивитися, щоб їжа не запліснявіла і не зіпсувалась. Або зняти плісняву перед тим, як з’їсти неушкоджену частину. Що не так? Голод зникає і буденні клопоти минають, як і повинні. Для чого так перейматися вибором?
У супермаркеті є вибір. Чи робить це людину щасливою? Навряд чи. Але й нещасливою не робить. Головне, що той, хто хоче пластівців, їх отримує. Ключове слово тут — бажання. Я хочу пластівців зранку, і моє бажання приводить мене в магазин до варіантів вибору. Я пробую нові та даю другий шанс добре знайомим. Я отримую, що хочу, і це робить мене щасливим. Щастя — вдоволення власних бажань, і вибір у цьому грає на руку. Упаковка пластівців точно вдовольняє моє бажання. Що буддисти можуть мати проти такої схеми? Певно, що вони помиляються. Я і мої пластівці — одне ціле, і ніщо не може нас відділити одне від одного. Я хочу, я купую, і моє бажання здійснюється і вдовольняється. Тобто я щасливий. Кожен коаліціант знає, що так воно є.