В етимології слова «щастя» знаходимо: випадок, шанс, доля, щасливий збіг обставин, фортуна. Все це зараховує щастя до парафії небесної канцелярії, та людині не сила смиренно приймати саме такий порядок життя. Вона відчайдушно шукає насолоди. Ось і доводиться Тимо скрупульозно, до дрібниць розвінчувати «земні» уявлення про щастя, що зв’язують та обмежують істинну свободу вибору та творчості. «Людина побудована таким чином, що не здатна відрізнити насолоду від страждання. Людина — збочене створіння», — кепкує Тимо. Добиватися щастя — це розрахунок на дурнів, бо різниця така ж, як між «бути багатим» і збагаченням. «Різниця така сама, як між смертю і вмиранням. Згідно з проведеними дослідженнями, люди, які прагнуть збагачення, — нещасливі. Той, хто намагається збагатитися, не є багатим» і не відомо чи стане щасливим, коли забагатіє. Ось такі вони — «жарти», в яких є доля жарту про життя, від Тимо Айраксинена, та, погодьтеся, напрочуд спостережливо.
Упродовж аналізу соціокультурних і національних міфів про щастя, дедалі більш прозаїчною, жорсткою та нещадно прямою стає його точка зору. І лише наприкінці, дочитавши книжку, розумієш чому в нього стільки скепсису щодо архаїчних «ідолів» щасливості. Бо його формула щастя інша. Яка? Відповідати не буду — в цьому й полягає головна інтрига книжки. Варто лише попередити читача: книжка не для тих, хто сам не в змозі думати. Інакше жорстка іронія автора заразна, вона враз зірве романтизм буття, зробить прозаїчним і нестерпним усі його матеріальні клопоти. Тверезий погляд добрий лише для тих, хто сам уже визначився з призначенням свого життя, уклав свої цінності та зважив свої можливості.
Додам одне: мені як психологові кінцевий висновок автора дуже імпонує. Багато психологічних концепцій і дискусій закінчуються тим же, можливо, в трохи інакших формулюваннях. Отож, щоб зрозуміти до чого-таки дійшов Тимо, потрібно думати разом із ним, іронізувати разом із ним, не один раз підводити це життя на п’єдестал, а потім падати разом із ним у прірву розчарувань та обмежень. Падати й підводитися, щоб наприкінці знайти свою формулу щастя, як знайшов її Тимо Айраксинен, і зітхнути в Гармонії та Душевному Спокої, так само як він. Адже ще один «щасливий» Проект таки вдався!
Світлана Васьківська,
кандидат психологічних наук
Передмова
У пам’ять про Ейру
Мене уже давно дивує і захоплює людське щастя. Усі кажуть, що щасливі. У цій книжці я спробував з’ясувати, що за цим стоїть. Маю надію примножити людське щастя. Ціль книжки благородна і безкорислива. І все ж я прагнув до реалізму, називати речі своїми іменами. Хоча тема книжки — «щастя» та «ощасливлення людини», не все так просто, як здається. Чи належить насолода до теми щастя, чи стоїть одинцем? Чи щастя — питання етики, і добрі й доброчесні люди — щасливі? А суспільство? Чи живемо ми в країні щастя? Чи Фінляндія — рай на землі, найкращий з усіх можливих світів?
Що більше я про це думав, то загадковішим мені все здавалося. Не треба думати, треба лише переживати відчуття. Але чи щастя — відчуття? Чи щастя — суспільна ситуація, в якій людина хоче перебувати? Коли маєш секс, друзів, сім’ю, гроші та хорошу роботу, соромно не сказати, що щасливий. У такій ситуації нещастя — психічний розлад, який потребує терапії і ліків від депресії. А від депресії люди страждають, принаймні так кажуть лікарі. Скоро половина нації житиме на антидепресантах. Коли в аптеці найближчим часом не можна купити «Теместу», настає паніка. В хід іде «Діапам» чи «Ципраміл». Спиртне викликає занепокоєння, принаймні у міністерствах. Але це напій розумних, джерело радості. У цій книжці ми з’ясуємо, як стоїть питання про пошуки щастя. Девізом можна б узяти давню народну мудрість: «Усе, що не робиться, робиться, аби-но нудьгу розвіяти». Тема важлива й цікава. Людина — це машина, змайстрована для пошуку щастя, нічого іншого вона по суті своїй і не вміє. Усі людські дії і рішення можна розцінювати як пошуки щастя. Коли я йду на роботу, сподіваюся, що вона буде приємною. Коли сідаю за обідній стіл — що їжа мене порадує. Коли йду в кіно дивитись, як нацисти катували в’язнів, у мене мурашки по шкірі. Коли кепкую над товаришами, також веселюся. Що поробиш, ми всі шукаємо щастя, кожен як може. Сподіваюся, ця книжка читача розважить. Повинна розважити. Книжки — частина щасливого життя.