Візьмемо, наприклад, повну вищу освіту. Багато хто хоче її здобути і ладний заради неї попотіти. Потрібно опрацювати певну кількість кредитів у виші. Поступити в університет на якусь підхожу спеціальність і факультет. Потому гарувати на лекціях, семінарах і практичних заняттях. Терпіти поганих викладачів і злих одногрупників. Написати кваліфікаційну роботу. Отримати врешті-решт диплом і гарненькі літерки перед іменем. От би ще роботу знайти.
Зараз нас цікавить, власне, хотіння вищезгаданого ступеня маґістра філософії за спеціальністю «Археологія». Спробуємо розібратися, що відбувається, коли людина хоче. Вирішальний момент настає перед початком навчання, тоді бажання сягає свого піку. Студент має обдумати, чого ж насправді він хоче і чому він цього хоче. Кожен, хто бажає, розказує собі історію про те, як воно жити з бажанням, що слідує за його реалізацією і яким життя стає. Якщо вже хотіти, то хотіти якусь іншу історію.
Студент бачить себе маґістром, маґістр — це рівень і статус. Щось вартісне, чого слід прагнути. Що передбачає належність до еліти, академічність, визнання, сходження соціальною драбиною і можливість досягнути чого-небудь нового. Можливо, історія більш комерційна. Людина бачить себе на порозі нової кар’єри готовою заробляти гроші, репутацію і честь. Ступінь маґістра на ринку праці високо цінується, і кар’єра складеться сама собою. Може статися так, що запрошення надійде аж з-за кордону.
Також можливо піти навчатися через власні забаганки, примус батьків або знічев’я. Тоді бажання тут ні до чого. Але зараз нас цікавить саме справжнє і сильне бажання.
Бажання сповнене надії. Воно вміщує в собі сподівання на краще, мрію про хороше майбутнє, відчуття радості та потужне прагнення перейти-таки цей знаменитий Рубікон. Бажання — частина щасливого життя. От тільки бажання, на жаль, ґрунтується на вигадці та надії, яка не є правдою. Мрії мріями, а життя минає деінде. Кожен — маґістр, і в інших, до того ж, вищі бали. Викладання погане, і новоспечений маґістр пізнає свою глибоку необізнаність. Маґістерська робота далась з великими зусиллями і все-одно лишилась сируватою. Викладач ставить задовільно, бо інакше кафедра не продемонструє достатньої результативності. Роботи ніхто не пропонує, треба принаймні подати заяву на отримання права на здобуття аспірантського ступеня, аби збереглися студентські пільги. От так і виходить: маґістерський диплом в руках, майбутнє перед тобою і жодного уявлення щодо того, куди податися, немає. І взятий кредит на навчання починає потроху тиснути на мізки. Стосунки з людьми також лишались останнім часом занедбаними, оскільки написання роботи забирало увесь час і енергію. Реальність ніяк не відповідає тій мрії, заради якої бажання від самого початку було породжене.
Однак можливо також, що все вийшло на добре. Робота виявилася бездоганною, навчання з найкращими у світі фахівцями — пісня, а не навчання. Пропозиція від «Нокіа» на черзі, а красуня-математик прагне вийти за тебе заміж. Усе склалось більш ніж добре. Людина перевершила власні очікування. Хіба таке взагалі можливо? Людина може знайти своє щастя у світі бажань.
Звичайно, людина стає щасливою, якщо вміє діяти правильно. Кожен здатний перевершити власні сподівання і отримати те, що хоче, якщо хотітиме достатньо мало. Планку треба ставити настільки низько, щоб уже точно її перевершити. Якщо розумний і енергійний, варто прагнути лише посередніх досягнень. Тоді не розчаруєшся. У цьому можна вправлятися. З іншого боку, у цьому разі у людини може лишитися відчуття, що можна було й краще. Така жахлива підозра має закрастись одразу, інакше муки і нещастя неодмінно завітають до щасливої країни. Людина має систематично вибудовувати посередній образ себе. У Слові сказано: хто принижує себе, того возвеличують. Там сказано також, що перші будуть останніми, а останні — першими. Це означає саме те, що, коли ні на що не чекати, отримаєш завжди більше, ніж хотілося б. Це і є щастя.
Я дуже швидко бігаю. Я ніколи не беру участь у змаганнях в Калева, бо хочу виграти і бути найкращим. Лишаюсь на районному рівні. Мене переслідує успіх. Але здається дивним, аби я брав участь у змаганнях лише заради перемоги. Моє бажання підозріле і водночас дивовижне. Яка цінність моїх перемог, коли прогнози щодо мене не найкращі? Ніхто при здоровому глузді не може бажати перемоги лише заради самої перемоги. Мотив має бути докорінно іншим. Зринає образ бігуна, найкращого у своїй команді. Ось сутність мрії. Я не переможець, я найкращий. Перемогти, врешті-решт, надто просто. Потрібно лише вибирати поганих суперників. Боягуз б’ється зі слабкими і уявляє себе сміливцем. Він щасливий. Самообман і тут в поміч. Пряма дорога до щастя відкрита для кожного.