Жахливість віртуальної машини — в її варіативності, біда старомодної машини насолоди — в її одноманітності. Обидві підстави гарні, аби піддати машини цензурі. Досить незвично судити насолоду, хоч би якою барвисто різноманітною чи однотонно незмінною вона була. Насолода завжди підлягає осуду, про це слід пам’ятати. Осудити застарілу хімічну машину насолоди просто, так само просто осудити героїн. Людське життя не варте того, щоб його прожити, якщо воно не буде сповненим нових і творчих досвідів. Сидіти в полоні насолоди не досить. Не в наркотичній ізоляції чи хитромудрій машині насолоди сенс життя. Від них треба триматися подалі. Та відмовлятися непросто, коли раз спізнаєш найвищу форму хімічної насолоди.
Як приклад згадаймо його величність Алкоголь. Сутність спиртного часто витлумачують хибно. Таке трапляється. Якщо ніколи не вживав спиртного, про хімічну, найчистішу насолоду тобі не відомо геть нічого. Мозок побудований таким чином, що для кожної насолоди передбачені одні двері. Коли скуштуєш котроїсь із них, ті двері вириває і вони ніколи більше не зачиняються. Так і стоять навстіж. Коли дошкуляє сверблячка і ти із задоволенням розчухуєш те місце, потім уже ніколи не зможеш не чухати. Настільки це приємно. Ці двері стоять відчинені. Те ж саме відбувається, коли уперше займаєшся сексом. Якщо отримуєш насолоду, двері лишаються відчиненими і кортить проходити крізь них знов і знов. Якщо втрата цноти завдає болю, процес закінчується невдачею чи, може, бере сум за мамою, двері лишаються прочиненими і у ту щілину важко протиснутися в майбутньому. Пізніше, звичайно, двері можна виважити, але це не так просто і двері не хочуть лишатись відчиненими навстіж.
Із цим прекрасно справляється алкоголь — він розчиняє усі двері насолоди заразом. Коли раз добряче налижешся горілки, тобто розведеного водою чистого спирту, нічого іншого тобі про насолоду знати більше не потрібно. Усі двері відчинені і не зачиняються. Ніяка сила у світі більше не здатна їх зачинити. І коли вони відчинені, крізь них просто і знадно проходити знов і знов. Насолода стає звичною: і хоча це лише хімія, привабливість процедури від цього не зменшується. Негативний перший досвід сп’яніння, супроводжуваного нудотою, лишає двері прочиненими, але не відчиняє їх навстіж.
Принадність сп’яніння, звісно, можна ідеалізувати й ушляхетнювати розпиванням дорогих і рідкісних напоїв, поєднуючи їх із вишуканою їжею чи сексом. Цмулити коньяк і бургундське біле вино. Смакувати гусячу печінку. Доповнювати секс ігристим вином. Вести довгі й інтелектуальні розмови, лет яких окрилюватиме хороший напій. Але хоч би там як, а все зав’язане на хімії. Стакан російської горілки, випитий на темній і холодній дачі зимою, має той самий ефект. І хімія там робить свою справу так само добре, як і у залі «Космосу»[7] чи в обіймах нового коханця. Справжній пияка це знає і не намагається підмішати до хімічної насолоди зайві подразники.
Не треба забувати, що сп’яніння відчиняє всі двері насолоди водночас і жодних інших відмичок шукати більше немає потреби. Коли вступаєш у дискусії про високе, кохаєшся з новим партнером, їси куріпку чи чухаєш промежину, потрапляєш усередину крізь одні з дверей насолоди. Ці двері прочиняються більш-менш широко, завжди залежно від того, яким був перший досвід і спроба здобуття обраної насолоди, що слідувала за ним. Якщо уперше свербіж у промежині викликав сміх, зневагу і покарання з боку друзів чи матері, в майбутньому ним важко повнокровно насолоджуватися навіть на самоті. Негативний досвід не дозволяє дверям відчинитись повністю. Та хай би вони й відчинилися, це всього-на-всього одні двері. Сусідні двері ваблять, взяти, до прикладу, обіцянку сексу. Наступного разу мається увійти у них.
Однак коли вживаєш спиртне, розчиняються усі двері і пияка потрапляє крізь них усі всередину. Тому нема потреби робити нічого іншого, крім як розпивати спиртні напої. Цього достатньо, бо усі насолоди доступні заразом. Який сенс доповнювати спиртне їжею чи сексом, якщо воно саме виконує усю роботу? Хімія керує людиною, все інше — ілюзія.
Що хорошого в алкоголі, так це те, що від нього буває похмілля. Це дещо пригамовує вживання. Ранки не такі приємні. Від дуже доброго наркотику похмілля не буває. Кава — чудовий легальний легкий наркотик, похмілля не викликає, хоча ефект має досить сильний. Раджу спробувати оголосити каві кількамісячний страйк, а потім вихилити чашечку чорного розбавленого пійла. На крилах полетиш. Неміцність кави пояснюється звиканням досвідченого кофеїніста до такої практики. Тютюн не викликає похмілля, але ефект має непростимо слабкий. Хіба викурити не одну добірну кубинську сигару. Трохи дає в голову, і недосвідченого, звісно, зразу знудить. Рекомендую «Болівар». Не рекомендую «Коіба», бо побрехеньки про них лише наглядно демонструють, що той, хто говорить, нічого в сигарах не тямить. Так, друг раз пригостив підробкою, і засіло в пам’яті. Хизуватися треба вчитися, аби не виставляти себе на посміх геть відразу. Але як то кажуть, від тютюну до зірок не доторкнешся. Він належить до того ж класу речовин, що й коноплі, що теж мають незначну дію. Ці наркотики, тютюн і коноплі, не є частиною життя шукача задоволень, якщо братися до справи серйозно. Вони можуть бути рекомендовані, але не завдяки своїй здатності доставляти приємнощі.