Про важкі наркотики нічого сказати не можу. Коли мені було 12, мені ввели морфін перед операцією на руці, і цей досвід я не забуду ніколи. Я полетів. Але це було до того, як мене відвели в операційну, і я не хотів би повторювати подібні експерименти чи рекомендувати їх іншим. З іншого боку, розказав би я трохи більше, так правоохоронці постукали б до мене у двері та відвезли б мене на суворий допит у свої таємні місцини кудись у Лапландію. Я не хочу наражатися на такий ризик, отож мені про це геть нічого не відомо. Мені також нічого не відомо про коноплі, крім того, що я чував, коли був за кордоном. Якщо добре подумати, то про спиртне мені теж нічого не відомо, хоча його я раз, звичайно, пробував. Каву я більше пити не можу, бо від кофеїну в мене хапає серце. Сигарами пахкотіти приємно, але тільки тому, що інші подовгу на тебе задивляються. Рекомендую дієтичну колу-лайт. Пляшка в день уберігає від депресії. Також вона, звісно, заодно підтримує американський імперіалізм, що не є добре. Лишається хіба ремствувати.
Чому алкоголь, будучи джерелом насолоди, підлягає осуду? Відповідь єдина і проста. Спиртне є спиртне, і задача пияки лише в тім, аби запустити його в кровообіг. Створена Богом хімія тіла довершить почате. Лише сиди і насолоджуйся — і вливай в себе побільше. Що чистіший продукт і що менше додаткових дій пов’язано з його розпиванням, то краще. Не варто розпорошуватися на дурниці. Я не буду тут розводитися про похмілля, гроші чи проблеми з печінкою. Це тут ні до чого, краще повірити одразу. Йдеться про чисту насолоду і доведення її до піку силою спиртного. Єдина проблема в тому, що освоєння хімії тіла не зробиш сенсом життя. Згинання руки і подразнення центру насолоди хімічним способом — діяльність лімітована, хоч і вкрай приємна.
Оскільки управління суспільством відбувається винятково шляхом окозамилювання, популярним є звеличення початкових стадій алкоголізму. Захоплення спиртним — одне з найвеселіших відомих мені окозамилювань. Одним маленьким словом можна змусити жінок перехилити бокальчик і довести їх до легкого сп’яніння. Влаштувати дегустацію вин, де учасники куштують по маленькому шматочку чогось їстівного і перевіряють на смак вигідні за співвідношенням ціна-якість білі вина цінової категорії 6—7 євро. Обмінюються поглядами і пізнають нові смаки. Вдома дізнаються трохи більше, але не до чортиків. Маленька винна колекція цілком обов’язкова і підлягає зберіганню у винній шафі. Коли захоплення прогресує, купують акційне вино в магазинах Талліннського порту. Таким чином ми робимо черговий крок в Європу. Я мав би стати на стежку п’яниці, вихиливши півпляшки горілки, так би я взнав, що таке насолода. Не треба було б ходити кружним шляхом. Але вся західна культура побудована на розпиванні спиртних напоїв. Без спиртного нічого немає. Його нав’язують, де бачать. Без спиртного немає соціального життя. Спиртне дають у церкві під час причастя, яке, між іншим, досить-таки скудне. Наркотики погані, бо вони можуть витіснити спиртне і наша культура тоді пуститься в хаос.
Хімічної насолоди творчій і допитливій людині недостатньо. Думка лине вперед. У новочасній віртуальній машині шукача задоволень не спиняють ніякі перепони. Він може насолоджуватися будь-чим у будь-який спосіб без жодних наслідків. Хоч би що він робив, нікому нічого поганого не станеться. Коли він завершує свої ігри, все лишається, як було до того. В реальності нічого не відбувається. Ніхто нічого не помічає. Усе лише грандіозна й вишукана відеогра. Але саме тому вся затія має бути заборонена. Саме тому гравець і експериментатор випробовує щонайогидніші можливості. Спершу він випиває хорошого вина, наприклад, Шато Марґо Бордо 1982 року. На вільному ринку ціна коливається в межах 600 євро за пляшку. Неодмінно треба скуштувати. На цьому етапі ми все ще оповиті думками про хімічну насолоду. Треба рушати вперед. І куди ми тільки прямуємо?