Казино було прикрашене вогниками неону, люстрами та сяйвом ігрових автоматів. Джул пройшла повз чоловіків у спортивних майках, пенсіонерів, дівчат, які розважались, і велику групу бібліотекарів у бейджах для конференції. Лише за дві години блукання з місця до місця вона нарешті знайшла те, що шукала.
Поруч із ігровим автоматом з тематикою «Бетмена» стояла група жіночок, котрі, здавалося, напрочуд весело проводять час. Вони тримали холодні напої, фіолетові й липкі. Деякі були азіатками, інші — білошкірими. Вони святкували дівич-вечір, і наречена була ідеальною, саме такою, яка потрібна була Джул. Бліда, невеличка, з міцними плечима і майже непомітними веснянками — мабуть, їй було не більше, ніж двадцять три. Її світло-каштанове волосся було зібране у хвіст. На ній була яскраво-рожева міні-спідниця з білим поясом зі стразами, що утворювали слово «НАРЕЧЕНА». На лівому плечі висіла маленька бірюзова сумочка з безліччю застібок-блискавок. Вона стояла, спершись і підбадьорюючи подруг, які грали на автоматах, і почувалася досить зручно через те, що усі навколо захоплювалися нею.
Джул наблизилася до дівчат і заговорила на південному діалекті, як у Алабамі.
— Вибачте, чи хтось із вас… ну цей, мій телефон розряджений, а мені треба смснути подрузі. Востаннє я бачила її біля суші-бару, але потім я почала грати і, ось, бац! Минуло три години, а вона зникла як пес у ярмарок.
Дівчата обернулися.
Джул усміхнулася.
— Ого, то це ви усі з боку нареченої?
— Вона виходить заміж у суботу! — крикнула одна з жінок, стискаючи наречену.
— Ура! — вигукнула Джул. — А як тебе звати?
— Шанна, — сказала наречена. Вони мали однаковий зріст, але Шанна була в туфлях без підборів, тому Джул трохи височила над нею.
— Шанна Діксі, яка скоро стане Шанною Мак-Фетрідж! — прогорланила одна з подружок.
— Ого, — мовила Джул. — А сукня в тебе є?
— Звісно, що є, — відповіла Шанна.
— Це весілля не у Вегасі, — пояснила одна з подружок, — а вінчання у церкві.
— То звідки ви усі? — запитала Джул.
— З Такоми. Це у Вашингтоні. Ти знаєш, де це? Ми приїхали у Вегас, щоб…
— Вони запланували для мене усі вихідні, — сказала Шанна. — Ми прилетіли сьогодні вранці й вирушили до спа-салону і в салон нігтів. Бачиш? Мені зробили гелеве нарощення. Потім ми навідалися до казино, а завтра збираємося побачити білих тигрів.
— А яка в тебе сукня? Я про весільну, звісно.
Шанна схопила Джул за руку.
— За неї можна померти. Я відчуваю себе принцесою, настільки вона гарна.
— Можна на неї подивитися? Може, на телефоні? У тебе мусить бути фото, — Джул притисла долоню до губ і трохи нахилила голову. — У мене пунктик щодо весільних суконь, розумієш? Відколи я була маленькою дівчинкою.
— Так, чорт забирай, у мене є фотографія, — сказала Шанна. Вона розстібнула сумочку і дістала телефон у золотому чохлі. Усередині підкладка сумки була рожевою. На дні темно-коричневий шкіряний гаманець, два тампони в пластиковій обгортці, пачка жувальної гумки і губна помада.
— Дай-но гляну, — попросила Джул. Вона наблизилася, щоб подивитися в телефон Шанни.
Шанна гортала фотографії. Собака. Іржавий низ раковини. Дитина. Знову та сама дитина.
— Це мій хлопчик, Деклан. Йому вісімнадцять місяців.
Якісь дерева біля озера.
— Ось вона.
Сукня була з відкритими плечима, довгою, зі складками тканини на стегнах. На світлині Шанна позувала в ній у крамниці для молодят на тлі безлічі інших білих убрань.
Джул заохала й заахала.
— Можна нареченого побачити?
— Так, хай йому трясця! Він типу провалив освічення, — відказала Шанна. — Поклав обручку до пончика. Він учиться в юридичній школі. Мені не доведеться працювати, хіба що я сама цього захочу, — провадила вона. Говорила й говорила. Вона зупинилася на фото щасливця, що криво посміхався.
— Потрясно симпатичний, — оголосила Джул. Рукою вона залізла до сумочки Шанни, взяла гаманець і сунула його до себе в сумку.
— Мій хлопець Паоло подорожує по всьому світу, — сказала Джул. — Зараз він на Філіппінах. Ти можеш у це повірити? Тому я у Вегасі зі своєю подругою. Мені потрібен хлопець, який воліє осісти, а не вештатися світом, так? Якщо я хочу весілля.
— Якщо це те, чого ти прагнеш, — заявила Шанна, — то неодмінно цього досягнеш. Ти можеш мати що завгодно, якщо налаштуєшся. Ти молишся і типу візуалізуєш бажання.