Повернувшись до бару коло басейну, Джул розповіла Доновану, де заховано валізу. Вона підштовхнула двадцять доларів через стійку.
Попросила про послугу.
Відтак поклала ще одну двадцятку і надала інструкції.
Джул озирнулась навколо парковки для персоналу і знайшла барменів маленький голубий седан, що не був зачинений. Вона влізла до нього і вмостилась позаду на підлозі, заваленій порожніми пластиковими пакетами та паперянками з-під кави.
Їй довелося чекати цілу годину, аж поки Донован не скінчить зміну в барі. Якщо пощастить, Ноа не втямить, що щось не так, доки Джул вже серйозно не спізниться на вечірню вікторину, десь до пів на дев’яту. Потім вона перевірятиме трансфер з аеропорту та запис служби таксі готелю, перш ніж їй на думку спаде стоянка для персоналу.
У машині була спека й задуха. Джул намагалася почути кроки.
Її плече судомило. Хотілося пити.
Донован допоможе їй, чи не так?
Він допоможе. Він вже її прикрив. Він сказав Ноа, що не знає нікого подібного. Він попередив Джул і пообіцяв забрати валізу та підкинути її. На додачу, вона йому заплатила.
Окрім того, Джул і Донован були друзями.
Джул по черзі випрямила коліна, а відтак знову скрутилась, умостившись за сидінням.
Джул думала про те, у що вона була одягнена, а потім зняла сережки й нефритову каблучку та заховала їх до кишені джинсів. Їй ледве вдалось утамувати подих.
Нарешті вона почула звук валізи на роликах. Ляскіт багажника. Донован прослизнув за кермо, завів машину й рушив зі стоянки. Джул лишалася на підлозі, коли він їхав. Дорогою траплялися кілька поодиноких вуличних ліхтарів. По радіо грала мексиканська попса.
— Куди ви хочете поїхати? — невдовзі запитав Донован.
— Кудись до міста.
— Тоді я їду додому, — раптом його голос пролунав якось хижо.
Чорт. Чи вона помилилася, сівши до нього в машину? Чи Донован є одним з тих хлопців, які вважають, що дівчина, котра просить про послугу, мусить переспати з ним?
— Висади мене по дорозі до своєї домівки, — різко сказала Джул. — Я подбаю про себе.
— Ви не повинні так говорити, — сказав він. — Зараз я ризикую заради вас.
Уявіть собі: гарненький будиночок у передмісті Алабами. Однієї ночі восьмирічна Джул прокидається в темряві. Вона почула шум?
Вона не впевнена. У будинку тихо.
Вона спускається сходами вниз у тонкій рожевій сорочці.
На першому поверсі її огортає холодний страх. Вітальню розгромлено, усюди книжки та папери. У кабінеті ще гірше. Теки з файлами перекинуті. Комп’ютери зникли.
— Мамо? Тату? — Маленька Джул біжить нагору, щоб зазирнути до кімнати батьків.
Їхні ліжка порожні.
Ось тепер вона налякана по-справжньому. Дівчинка різко штовхає двері до ванної кімнати. Батьків тут немає. Вона вибігає на вулицю.
Двір оточений невиразними обрисами дерев. Маленька Джул уже на півдорозі до стежки, коли розуміє, що бачить там, у колі світла вуличних ліхтарів.
Мама і тато лежать у траві долілиць. Їхні тіла покручені й обм’яклі. Під ними розпливаються калюжі темної крові. Маму вбито пострілом у голову. Певно, вона померла миттєво. Тато точно мертвий, але пошкодження Джул бачить лише на його руках. Певно, він сплив кров’ю від ран. Він скрутився навколо мами, наче в свої останні хвилини думав лише про неї.
Джул біжить назад до будинку, щоб зателефонувати до поліції. Телефонний дріт від’єднано.
Вона повертається у двір — виголосити молитву, принаймні попрощатися, — але тіла її батьків зникли. Убивця забрав їх геть.
Дівчинка не дозволяє собі заплакати. Решту ночі вона сидить там, у колі світла вуличних ліхтарів, вимочуючи густу кров своєю нічною сорочкою.
Наступні два тижні Маленька Джул живе сама в тому розгромленому будинку. Вона тримається сильною. Сама готує їжу та розбирає папери, які лишилися, прагнучи знайти відповіді. Поволі, читаючи документи, вона складає докупи життя героїчних, сильних і таємничих особистостей.
Одного пообіддя, коли Джул на горищі передивлялася старі фотографії, у кімнаті з’являється жінка в чорному.
Жінка робить крок уперед, але Маленька Джул спритна. Вона рвучко і швидко жбурляє ножа для розрізання паперів, але жінка ловить його лівою рукою. Маленька Джул видирається на купу ящиків, хапається за верхню балку горища й підтягується. Вона хутко перелазить по сволоку і вислизає крізь високе вікно на даху. Серце панічно стугонить у грудях.