***
Другого січня в академії було повно молоді. Знаменитий академік читав доповідь:
Доповідь ілюстрував цікавий документ – журнал 1928 року.
І коли академік розповів про старі звичаї, про те, як колись зустрічали новий рік, про пияцтво, про бенкети, всі були надзвичайно здивовані і вражені.
Коли на екрані з'явився знимок хлопця, якого тошнить, академік з усмішкою спитав: Як ви гадаєте, що з цим хлопцем? – то всі відповіли, що хлопець захворів на шлунок.
Професор з усмішкою відповів, що цей хлопець дуже напився на вечірці й отруїв собі шлунок. Всі були надзвичайно вражені, ніхто ніяк не міг зрозуміти, як це можна добровільно отруїти свій шлунок!?
Академік розповів про тип хулігана й переклав молоді увесь нарис, але коли дійшов до підпису на малюнкові, знаменитий академік зупинився, довго думав, далі почав листати товсті словнички і, кінець-кінцем, почервонівши, сказав слухачам:
– На превеликий жаль, дорогі товариші, я ніяк не можу перекласти підпис лід малюнком. Доведеться звернутися до Всесвітньої Академії.
***
... Цілу ніч сидів сивий академік біля журналу, розглядаючи підпис під малюнком. Він перелистав усі словники, усі матеріяли, що стосувалися лексикону населення Першої Країни Рад, і ніяк не міг знайти відповідного перекладу.
Під малюнком – стояло:
– Яка там зануда ботає, що я буцой?[1]
__________
1
ботає – говорить; буцой (або бусой) – п’яний