— Де?
— У своїй особистій канцелярії.
— А ви були в його новому особняку?
— Я дружу тільки з Генріхом.
— Даремно. Друзів слід вибирати не за потягом серця, а за тим місцем, яке вони займають в імперії.
— Але я не смію запропонувати свою дружбу фюрерові, — усміхнувся Вайс.
Файєргоф зареготав, але очі його лишились холодними. Раптом він спитав вимогливо:
— Ви справді ладні були віддати життя за Шелленберга, коли були у в'язниці?
— А що мені було робити? — у свою чергу запитав Вайс. — Я волів бути повішеним за відданість Шелленбергові, ніж за те, що не зберіг відданості йому.
— Це ви добре сказали, — схвалив Файєргоф. — А то, знаєте, особи, що вихваляються геройством, не навівають мені довір'я. В цьому завжди є щось протиприродне. Ще запитання: ви були знайомі з Хакке?
— Так.
— Що ви про нього можете сказати?
— Йолоп.
— Ну, а докладніше?
— Якщо ви про нього знаєте що-небудь інше, будь ласка!..
— А що саме ви про нього знаєте?
— Думаю, менше, ніж ви.
— Он як! — злісно вигукнув Файєргоф. — Так от: Хакке показав, що пропонував вам узяти досьє, які зберігались у нього в сейфі.
— Що означає «показав»? — спитав Вайс. — Хіба його хто-небудь допитував?
— Зараз я вас допитую.
— Про що?
— Чому ви відмовилися взяти в нього досьє? Ви ж знали, про кого вони.
— От через це я й відмовився, — відповів Вайс.
— Точніше, — звелів Файєргоф.
— Коли б я тільки подержав їх у руках, — сказав Вайс, — мене б давно ліквідували. Правда ж, так?
— Так, — підтвердив Файєргоф.
— Ну от вам моя відповідь на ваше запитання.
— А чому ви не донесли?
— Кому?
— Шефові.
— Як по-вашому: коли б Шелленберг не захотів зв'язати себе деякими відомостями про фюрера, які нікому не новинці бути відомі, що він зробив би зі мною? Ліквідував.
— А якби він захотів ознайомитися з досьє?
— Тоді навіщо йому, щоб про це знав я? І в цьому випадку він зробив би зі мною те саме.
— Слухайте! — вигукнув Файєргоф. — Ви мені подобаєтесь, ви просто розумний боягуз.
Вайс сказав переконано:
— А я не приховую цього. На нашій службі єдиний спосіб зберегти собі життя — старатися не вгадувати наперед, що тобі накажуть зробити, а робити тільки те, що наказують.
— Чудово, — з полегкістю погодився Файєргоф. — Але все-таки ви, напевне, хочете чогось більшого.
— Як і всі, — зітхнув Вайс. — Хочу, щоб мені наказувало якнайменше людей, а я щоб міг віддавати накази багатьом.
— От добре! — зрадів Файєргоф. — Ви просто відкрили універсальну формулу стимулу для кожної людини. — І, запалюючись звуками власного голосу, майже продекламував: — Людина може усвідомити себе особою тільки через владу над іншою людиною. А вбивство — це і б прояв інстинкту влади.
— Чудово! — сказав Вайс. — Можна подумати, що це ви допомагали фюрерові створити «Майн кампф».
— Книга написана погано, багатство німецької мови в ній зовсім не використане.
— Це біблія партії.
— Не ловіть мене на слові, — з насмішкою в голосі порадив Файєргоф. — Стилістичні тонкощі тільки затьмарюють суть політичного документа, кожне слово якого має бути гранично ясне і проникати в голову, як куля.
— Правильно, — погодився Вайс. — Ви на диво точно володієте енергійною фразеологією.
— Якби не моя довголітня дружба з Вальтером, я давно виявив би свої здібності теоретика.
— Як Розенберг?
Файєргоф поморщився:
— Геббельс дотепно сказав якось: «Соціалізм у нашій програмі — лише клітка для того, щоб спіймати пташку». Але я вважаю, що Розенберг занадто зловживав соціалістичною термінологією, і свого часу це відстрашувало од нас німецьких промисловців і фінансистів.
— А тепер?
— Ви ж знаєте, що промислові й фінансові магнати мали найбезпосередніше відношення до змови 20 липня. Але імперський міністр озброєння і військової промисловості Шпеєр, очевидно з відома фюрера, заборонив проводити розслідування про їхню участь у змові. Що не кажіть, в їхніх руках воєнна економіка країни, і це могло на ній позначитись.
Човен причалив до берега, і Вайс, підтримуючи Файєргофа під руку, щоб той не впав у воду, допоміг йому вийти на пристань. Коли вони вийшли на берег, він спитав:
— У вас ще будуть до мене запитання?
— Дозвольте, — запротестував Файєргоф, — я просто приємно провів з вами час.
— Ні, — рішучо сказав Вайс. — Для цього у нас тепер немає та й не може бути часу.
— Добре, — погодився Файєргоф. — У мене тепер немає ніяких заперечень проти вас.