Аби захистити їх, він очолив битву. І ринув із мечем на татар. Ті у відповідь відтяли йому правицю. Дишучи вогнем, він підняв спис і метнув у цих синів Аґари, проткнувши відразу кількох. Тоді підступив до них і висмикнув списа. Вийняв меча, почистив його воловою шкурою і пройшовся шеренгою татар, стинаючи кожному голову. Кинув шість голів на купу, укляк і взявся до ретельнішої праці — обрізати вуха й носи, здирати скальпи, шкіру, шматувати м’ясо. Плече юшило, поки він обчищав і мив черепи в річці. Потім з’єднав лозиною очниці двох найбільших черепів і, перевісивши їх на шию, неквапом пішов до святкового збіговиська довкола велетенської ватри.
— Перемога! — горлали всі, хитаючи кошлатими головами.
— А то я не знаю! Влийте сюди вина! — наказав Тур.
— Де ти їх узяв? — питали вони, наповнюючи черепи.
Коли Тур розповів про битву, хтось крикнув:
— Тобі ж руку відтяли!
— Так, ось вона! — тицьнув хтось пальцем.
І справді, у пломенях вогняного стовпа стриміла його правиця, а пальці палахкотіли п’ятірком сальних свічок. Тур сміявся і, знай, дудлив вино.
Світ політики
Хоча Зенон погоджувався з дечим, що написав Маркс, зокрема з основами трудової теорії вартості й тими місцями в «Капіталі», де йшлося про містичні властивості матерії та її тенденцію до закріпачення людства, і, хоча й прислухався до новин про революційну діяльність в околицях Санкт-Петербурга, сам він був нащадком багатьох поколінь священиків. (Були в їхньому родоводі й інші парості, як-от політики, звідники та генерали, проте він волів не помічати цих аномалій і виводив свій рід від брата князя Тура — отця Кирила.) Його національні почуття і релігійні переконання були глибокими. Він був членом Наукового товариства імені Шевченка. Коли українську мову вкотре заборонили росіяни, які нещодавно захопили Роздоріжжя, він видав статтю про скіфське гончарство і його вплив на галицьке народне мистецтво. У відповідь на цей бунт росіяни ув’язнили Зенона і редакторів журналу.
У сутінкові роки між царським режимом і комуністичною державою губернатор Чуй поклав собі перебудувати культурне життя краю. Його вказівки вимагали придушення всіх міщанських нахилів. Амбітна й суперечлива програма надихнула масову параною. Людям відбивали охоту до вивчення історії краю. Натомість закликали ходити на збори і виявляти свою вірнопідданість царю. Наказ усіх зводив із розуму. Довічні сусіди винуватили одне одного у державній зраді. Інтелігентів і націоналістів знаходили всюди: поміж м’ясників, молочарів та недоумків. Як і слід було сподіватися, постраждали євреї.
Поліція дійшла висновку, що глухонімий Ігор — шпигун. Ніхто не потрудився згадати, на кого ж він працює. У поліції своя служба. Одного дня вони вдерлися в квартиру Забобонів. Ігор сидів у кутку і грався з котом, погладжуючи здиблений хвіст. Коли не відповів на питання, його копнули і вдарили. Наталка верескнула. Метнувшись до кухні, де за чорною піччю ховалася перелякана кухарка, вона схопила ножа — і назад до вітальні. Але поліцейські вже пішли, повівши зі собою Ігоря.
Коли Зенон вийшов із тюрми, то зробив усе можливе, щоб знайти брата. Але запису про його арешт не знайшлось.
За кілька місяців губернатора і росіян витіснили з Галичини німці.
Одного дня Леніна бачили в Цюріху, наступного — в Санкт-Петербурзі. Ширився поголос, що Романовим кінець. Інші чутки твердили, що Романови сильні як ніколи. Австрія на порозі капітуляції. Вона верховодить і обіцяє Галичині незалежність. А восени 1917 року Австрія і Німеччина сотворили диво: воскресили Польщу.
Десь тоді Наталка дізналася, що завагітніла, а Зенона Забобона, сотника Галицької армії, вбито.
Вбили його поляки. Або росіяни. Ніхто не знав напевно. Українці, здавалося, щотижня міняли союзників. Чоловік, що приніс звістку, прийшов о другій ночі, вбраний у цивільний одяг: сіра федора, мов козацька шапка, зсунута на потилицю, ліва рука в кишені сірого пальта. Він не залишився її втішати.
У нестямі Наталка кинулася за порадою до трьох людей, яким усе ще довіряла. Інші знайомі або виїхали з краю, або сиділи по тюрмах. Друзі знизували плечима і співчутливо тиснули їй руку: чим вони могли зарадити? Вони не краще за неї розбирались у всіх цих війнах.