Що таке антична філософія?

П'єр Адо Що таке антична філософія?

Пам’яті А.-Ж. Вольке

Прийде час, коли задля морально-розумового вдосконалення братимуть до рук скоріше Ксенофонтові «Спогади», аніж Біблію, та коли послуговуватимуться Монтенем та Горацієм як поводирями і провідниками на шляху, що веде до розуміння Сократа — найпростішого й найнезабутнішого посередника та мудреця.

Ніцще

Давньогрецькі філософи, такі як Епікур, Зенон, Сократ тощо, залишалися більш вірними Ідеї філософа, аніж філософи Нового часу.

«Коли, зрештою, ти почнеш жити доброчесно?» — запитав Платон старого, який розповів йому, що слухав лекції про доброчесність. Йдеться про те, що не можна увесь час віддаватись розмірковуванням, потрібно також думати над їх застосуванням. Але сьогодні тих, хто живе відповідно до того, чому навчає, вважають мрійниками.

Кант

Бажання породжує думку.

Плотин

Яким буде місце філософа у громаді?[1] Місце скульптора людини.

Симплікій

Результати всіх шкіл та весь їхній досвід стали нашою легітимною власністю. Ми не робитимемо проблеми з прийняття стоїчної настанови лише через те, що раніше вже скористалися епікурейськими настановами.

Ніцше

Бажання робити добро важливіше за пізнання істини.

Петрарка

Гадаю, ніхто не зробив усім смертним гіршої послуги, ніж ті, що навчились філософії, мовби то було якесь продажне ремесло.

Сенека

Люди уявляють собі Платона й Аристотеля не інакше, аніж у тих довгих мантіях, що їх одягають педанти. Вони ж були порядними людьми, і так само, як інші, любили посміятися над друзями. Отже, коли вони розважалися створенням своїх законів та політик, то робили це граючись. Це була найменш філософська і найменш серйозна частина їхнього життя: а найбільш філософська полягала у тому, щоб жити просто і спокійно.

Паскаль

Якщо тебе спокушають філософські теорії, сядь і спрямуй їх на самого себе. Але не називай себе ніколи філософом та не погоджуйся, коли хтось інший назве тебе так.

Епіктет

У наш час є викладачі філософії, а не філософи.

Торо

Без доброчесності Бог є лише словом.

Плотин

— Я нічого не зробив сьогодні.

— Як? А хіба ви не жили? Адже жити — не лише найголовніше, але й найпрекрасніше із ваших занять.

Монтень

=================================

Наприкінці цієї книги читач знайде:

1) бібліографію посилань на античних авторів, що містяться у примітках;

2) свідомо обмежену бібліографію студій з античної філософії, яка у окремих аспектах може доповнити бібліографічні вказівки, що давалися у примітках;

3) хронологію, що дає змогу взаємно позиціонувати античних філософів, які згадуються у цій книзі.

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Ми дуже рідко розмірковуємо над тим, що таке філософія сама по собі[2]. Її надзвичайно важко визначити. Студентів-філософів зазвичай знайомлять з філософіями. Програма аґреґаційного іспиту[3] постійно пропонує їм, наприклад, Платона, Аристотеля, Епікура, стоїків, Плотина і після «темряви» середньовіччя, яку часто ігнорує офіційна програма, — Декарта, Мальбранша, Спінозу, Ляйбніца, Канта, Геґеля, Фіхте, Шелінґа, Берґсона і кількох сучасних філософів. Щоб скласти іспит, потрібно написати роботу, яка продемонструє, що її автор добре знайомий із проблемами, порушеними теорією того чи іншого автора. Інша письмова робота повинна засвідчити здатність розмірковувати над проблемою, яка визначається як «філософська», оскільки регулярно була предметом уваги давніх та сучасних філософів. Здається, тут нічого не бракує. Адже вивчаючи різні філософії, можна отримати уявлення про філософію. Проте історія «філософії» не тотожна історії філософій, якщо розуміти під філософіями теорійні дискурси та системи філософів. Поруч з останньою історією залишається місце для вивчення філософської поведінки та філософського життя.

1

Примітки перекладача, позначені * див. в кінці книги. [В електронній версії тут і далі верстальник, відносячи ці примітки до відповідних місць у тексті, додає вираз «Прим. перекладача». — Прим. верстальника.]

С. 5 — Гр. слово πόλις традиційно перекладається фр. словом cité, яке своєю чергою пропонує цілий ряд перекладів українською: місто, громада, держава, суспільство, а у випадках, коли йдеться про давньогрецькі реалії, може передаватись калькою з грецької: polis. Автор статті «Поліс, Політейя» «Європейського словника філософій» наголошує: «ніщо не забороняє позначати цю особливу історичну реалію, поліс, терміном «громада» [cité], якщо ми не змішуємо поліс з його містом [ville]»[910] (с. 307), а також, що «поліс не є ані нацією, ані державою, ані суспільством»[911] (с. 308). В укр. перекладі книги П. Адо фр. слово cité передається як «громада» у випадках, коли позначає політичну спільноту; коли ж йдеться про конкретні давньогрецькі політичні утворення, ідентичні відповідним містам — як «місто-громада» або «поліс».

Ті самі проблеми існують з перекладом назви твору Платона Περί πολιτείας, або Πολιτεία. На думку автора цитованої статті це слово позначає або «суб’єктивний зв’язок громадян з полісом» або «об’єктивну організацію функцій керування й управління»[912]; в другому сенсі Πολιτεία часто перекладається як «режим» чи «устрій». В російськомовній та україномовній традиції цей твір прийнято називати «Держава», однак з огляду на те, що слово «держава» в сучасному дискурсі означає модерну політичну реалію, відсутню в античності, а гр. слово Πολιτεία позначає античну реальність, що не має відповідників у сучасних мовах, його сьогодні часто називають калькою з грецької «Політейя». П. Адо часто цитує цей твір, тому в укр. перекладі його книги зберігається назва «Держава», прийнята укр. перекладачем Платона. — Прим. перекладача.

2

Згадаємо про книгу Ж. Дельоза та Ф. Ґваттарі «Що таке філософія» (Deuleuze G., Guattari F. Qu’est-ce que la philosophie? — Paris, 1991), яка за своїм духом та методом досить далека від нашої праці, а також невелику книгу Алексиса Філоненка «Що таке філософія? Кант і Фіхте» (Philonenko A. Qu’est que la philosophie? Kant et Fichte. — Paris, 1991), який y дуже цікавий спосіб порушує проблему сутності філософії на прикладі листів Фіхте та Канта. В «Історичному словнику філософії» (Historisches Wörterbuch der Philosophie. — Basel, 1989. — Bd. 7. — Col. 572–927) читач знайде також чудову добірку розвідок про визначення філософії від античності до наших днів.

3

С. 7 — аґреґація — загальнонаціональний конкурс на заміщення вакантних посад викладачів у ліцеях та університетах. Переможці конкурсу (за кількістю вакансій) отримують престижне звання professeur agregé, яке відрізняє їх від інших викладачів (professeurs certifiés). Аґреґаційний іспит з філософії складається з письмової та усної частини, письмова частина включає роздуми на запропоновану філософську проблему, визначення якогось філософського поняття чи групи понять та коментар запропонованого тексту. — Прим. перекладача.