Повільно, зважено Піт хитає головою.
— Усе це в записниках. «Утікач піднімає прапор» займає з них шістнадцять. Ви могли б прочитати цей роман у них, але від мене ви нічого про нього не дізнаєтесь.
Піт посміхається.
— Жодних спойлерів.
— Записники мої, ти, покидьку! Мої!
— Вони перетворяться на попіл, якщо ви не відпустите сестру.
— Піте, я навіть іти не можу! — виє Тіна.
Піт змушує себе не подивитися на неї, він дивиться тільки на Червоні Губи. Тільки на вовка.
— Як вас звати? Мені здається, я маю право знати ваше ім’я.
Червоні Губи знизує плечима, ніби йому вже все одно.
— Морріс Белламі.
— Киньте пістолет, містере Белламі. Штовхніть ногою під піч. Як тільки ви це зробите, я закрию запальничку. Я розв’яжу сестру, і ми підемо. Вам вистачить часу забрати записники і сховатися. Усе, що я хочу, це відвести Тіну додому й викликати допомогу мамі.
— І я повинен тобі довіряти? — усміхається Червоні Губи.
Пітер опускає запальничку нижче.
— Або ви повірите мені, або побачите, як горять записники. Вирішуйте скоріше. Я не знаю, коли тато востаннє заповнював цю штуку.
Краєм ока Піт щось помічає. Якийсь рух на сходах. Подивитися туди він не наважується. Якщо він це зробить, туди подивиться й Червоні Губи. «А він уже майже у мене на гачку», — думає Піт.
Схоже, так і є. Рука з пістолетом повільно опускається. На мить на обличчі Червоних Губ чітко проступає його вік. Він навіть здається зовсім немічним. Але потім він піднімає пістолет і знову направляє його на Тіну.
— Я не вб’ю її. — Він каже тоном генерала, який щойно прийняв доленосне стратегічне рішення. — Для початку. Я лише прострелю їй одну ногу. Щоб ти почув, як вона кричить. Якщо ти запалиш записники після цього, я прострелю їй другу ногу. Потім вистрелю в живіт. Вона помре, але в неї буде повно часу, щоб зненавидіти тебе, якщо вона ще те…
Ліворуч від Морріса лунає подвійний ляпанець. Це туфлі Піта впали поруч зі сходами. Наступної секунди Морріс, палець якого лежить на спусковому гачку, розвертається і стріляє в тому напрямку. Пістолет у нього невеликий, але в замкнутому просторі підвалу постріл звучить оглушливо. Піт мимоволі здригається, і запальничка вислизає у нього з пальців.
— Ні! — кричить Морріс, відвертаючись від Ходжеса, хоча Ходжес збігає по сходах настільки стрімко, що насилу зберігає рівновагу. Піт перед Моррісом як на долоні. Морріс піднімає на нього пістолет, але, перш ніж він встигає вистрілити, Тіна смикається вперед на своїй прив’язі і б’є його в задню частину ноги здоровою ступнею. Куля пролітає між шиєю і плечем Піта.
Тим часом вогонь стрімко розповзається по записних книжках.
Ходжес накидається на Морріса й хапає його за руку з пістолетом, не даючи вистрілити. Ходжес важчий і в кращій формі, але Морріс Белламі наділений силою божевільного. Вони танцюють, як п’яна пара, по підвалу. Ходжес тримає праве зап’ястя Морріса так, що маленький автоматичний пістолет дивиться у стелю, а Морріс лівою рукою хапається нігтями за обличчя Ходжеса, намагаючись видряпати очі.
Пітер оббігає палаючі записники — пальне, що затекло у глиб купи, уже запалало — і хапає Морріса зі спини. Морріс повертає голову, шкіриться і клацає на нього зубами. Очі його шалено обертаються.