Через кілька днів Свердруп, намащуючи чоботи чорним, як смола, шмаровидлом, запитав напівжартома, напівсерйозно:
— Як гадаєш, Фрітьофе, чи тяжко я захворів би, наївшись такої пасти? Вона, мабуть, поживна, адже тут є лляна олія.
Але найдужче мучила всіх спрага. Бредучи день у день по воді, що багато віків тому замерзла і перетворилася на тверду білу скелю, мандрівники почували себе, як у пустелі Сахарі. Взяти з собою достатню кількість спирту, щоб витоплювати з льоду прісну воду, Нансен не міг — це дуже збільшило б вагу поклажі, але він завчасно подбав про пласкі металеві фляжки, роздавши їх усім учасникам експедиції. Ранком мандрівники наповнювали їх снігом чи дрібно потовченим льодом і клали під одяг, витоплюючи воду теплом власного тіла. Ні в кого, проте, крім Нансена, не вистачало сили волі діждатися, щоб лід розтав до кінця. Навіть витривалий Свердруп, навіть рішучий Дітріксен жадібно висмоктували з фляжки кожну крапельку, перш ніж розтане весь лід. А про такий комфорт, як вода, витоплена для вмивання, ніхто навіть і не згадував. Ніхто не роздягався і не мився протягом багатьох тижнів подорожі.
— Шар бруду добре захищає від холоду.
— Тим більше від сонячного удару, — жартували мандрівники.
Лютий мороз наприкінці серпня і на початку вересня був для експедиції справжнісінькою несподіванкою. Нансен припускав можливість сильних холодів у глибині Гренландії, але ніколи не передбачав навіть у найсміливіших своїх припущеннях, що влітку на цій географічній широті стовпчик спирту в термометрі може впасти нижче сорока градусів за Цельсієм. Нерідко ранок вітав мандрівників, які спали в наметі, морозом понад тридцять градусів.
«Ніде на світі немає нижчих температур, ніж у глибині Гренландії», — занотував Фрітьоф у своєму записнику, ще не відаючи, які морози панують на протилежному краю земної кулі, на Шостому континенті. На той час іще ніхто не знав того. Тільки через сім років на узбережжі Антарктиди висадилася перша в історії людина, молодий норвезький учений Борхгревінк, а внутрішню частину цього найбільшого у світі скупчення льоду почали вивчати майже через сімдесят років.
Розділ чотирнадцятий
«НЕВЖЕ НА СВІТІ Є ЩОСЬ, ОКРІМ ЛЬОДУ?»
Загартованих, призвичаєних до холоду мандрівників уночі захищали хутряні спальні мішки, а вдень — легке вовняне вбрання. Одначе несподівано рання зима уповільнила темп їхнього просування.
— Мабуть, ми не встигнемо на останній пароплав. Він одпливає з Крістіансунда в середині вересня, — заявив одного вечора Нансен, непокоячись, як товариші сприймуть цю неприємну новину.
— Не збираєшся ж ти зимувати тут? — Тільки Свердруп міг поставити Нансенові це питання, яке в усіх крутилось на язиці.
— Звідки ти взяв? Ми попрямуємо до поселення Готхоб, розташованого далі на південь. По-перше, ми скоротимо свій шлях більш як на сто кілометрів, по-друге, звідти корабель відпливає до Європи значно пізніше, а по-третє, околиці того поселення ще зовсім не розвідані. Там не була ще жодна експедиція. Ми будемо перші, — заохочував товаришів Нансен.
Відтоді він ще більше скоротив і без того недовгі години постоїв, а час переходів подовжив.
На початку вересня експедиція досягла перевалу, що піднімався на дві з половиною тисячі метрів над рівнем моря. Звідси на захід місцевість починала знижуватися.
Змінився напрямок вітру.
— Встановити щогли! Підняти вітрила! — пролунала команда.
Але вітер раптом змінився, кидаючи в обличчя людям хмари зірваного з льодовика снігу.
І знову довелося виборювати кожен крок. На цій височині, в розрідженому повітрі, навіть при найменшому зусиллі починало нестерпно колотитися серце. Уста мимоволі широко відкривалися, щоб набрати в легені якнайбільше кисню. Але кожен такий необережний ковток душив, забивав дух, викликав приступи надсадного кашлю і кольки в легенях. Коли дихали, повітря льодовими кришталиками осідало на бороді, бровах, віях, шапках і шарфах. Під кінець дня у людей був такий вигляд, ніби на них накладено грубі гіпсові маски. Вибившись з останніх сил, мандрівники навіть не мріяли про сухий одяг, про тепле приміщення. Ішли, заточуючись, мов п'яні. А втім, їм нічого іншого й не лишалося, як пробиватися вперед.