Взагалі-то я правильно сказала спочатку: Христя дурепа. І її шмотки смердять секондом. Хоч би випрала чи що! Можна оцтом, якщо вдома не водиться щось нормальне.
А Христя така: «Зате мій одяг нормально на мені сидить, а не висить, як на вас — швабрах!» Звісно, я не могла на таке змовчати!
Сказала, що можу зняти відос із нею в головній ролі. Буде майстер-клас «Як скласти три модні луки за 100 гривень». Це буде бомба! Може, якось простежити за нею на секонді?
А потім… потім я сказала, що, звісно, ТАКІ батьки не можуть купити їй нічого нормального… І вона тоді розплакалася… і втекла. Не знаю, чи хотіла я цього… так вийшло…
Закінчився мій челендж «Тиждень без підборів».
Тепер у мене купа дармового модного взуття, але я не збираюся його ніде носити. Ну, хіба десь біля дому. Таке взуття геть не сексуальне… Почуваюся лузеркою. Усі кажуть, що краса вимагає жертв. Якщо хочеш підчепити крутого мужика з баблом і статусом, носи підбори чимраніше.
Купа блогерок рекламує взуття на низькій підошві, але в нас у школі всі старшокласниці ходять на підборах. І навіть училки! Думаю, їм ноги відпадають. Усе-таки вік: більшості з них за тридцять уже, а там і до пенсії рукою подати.
Якщо я не ходитиму на підборах, то буду білою вороною. Або як задрипанка якась. Ненавиджу таких. Перші думають, що кращі за решту. Другі просто непопулярні.
З Аською і Наткою вийшов просто-таки епік-фейл! Підбила їх узяти участь у моєму челенджі (Ната зразу повийожувалася, що це «виклик» із англійської, типу я сама не можу загуглити — кеп!). Тут прикол: дівчата купили собі по парі ОДНАКОВИХ лоферів! Золотистих, капець! Хоч би луки звірили — життя їх нічому не вчить! :) (Мені прислали рожеві, класнючі, якщо що.) Так ось. Вони посварилися, бо Ася хотіла, щоб Ната віддала свої назад. Бо типу в Асі нога «нестандартна», і це єдине, що їй підійшло. Попелюшка наша! А Ната вперлася, що вона перша купила.
Я сфоткала їх у цих золотистих лоферах і запостила в себе на сторінці. Це був хайп! Тисячі лайків, сотні перепостів і коментів — це ВОНО! Саме те, чого бракувало моєму блогу. Це «С» — скандал! Але дівчата тупо образилися на мене й поздавали своє взуття назад. А його не прийняли, бо вони обидві якось умудрилися стерти хто носаки, хто п’ятку. Ну, і продавці поржали, бо вони бачили блог, і дівчата ж обидві купили в їхньому магазі й разом прийшли здавати. Помирилися типу, щоб тикнути мені носом у мій пост?
Фоловерів зате тепер додалося — тисячі! Треба ще щось придумати такого плану. Лимони запхати за щоки чи що? Десь бачила у ютубі, як чувак запхав у рота лампочку. Думаю, це було дуже ТУПО і на камеру виглядало фігово. Добре, що чувак іще не знав про ртутні лампочки. А от влог із зефірками прикольний. Треба собі таке позичити. Це ж нормально, коли блогери позичають одне в одного?
Поки Паша морозиться від мене, я придумала, як розважитися. Познайомилася зі старшим хлопцем. Студент, йому вже 19. Завела малих у садочок, а він там курив біля воріт. Я його одразу помітила — симпатичний такий! Дорослий і дуже стильно вдягнутий. Паша, звісно, теж симпатичний і стильний, але… Паші всього 14. Тобто буде скоро 15, але він усе одно ще такий малий… Ніяк не може зрозуміти, що мені потрібно!
Його звуть Марк. Уперше зустрічаю людину з таким іменем. М-марк. Звучить, як музика. Дуже солідно. М-марк і Ло-ла. Ло-лі-та. Чому мене ніхто не називає Лолітою? Тільки вчителі. Ло-лі-та теж гарно звучить, як ноти.
Я сказала, звісно, що не знайомлюся на вулиці. Але М-марк запропонував зайти в кафе. Мабуть, він подумав, що я теж студентка. Блін, і він же бачив мене з малими!!! А якщо він вирішив, що я МОЛОДА МАМА?!!! Тому я зразу сказала, що це мої брати й сестра. А що мені треба у школу, не сказала. Він пригостив мене кавою з кавомашини і запропонував покурити. Я погодилася, хоч після того випадку з Олею не курю. Сильно не затягувалася. Він чомусь розсміявся й забрав цигарку, а я відібрала її назад і на зло йому докурила.