Але мені все-таки дуже хотілося перечитати на канікулах «Поліанну», тому я вирішила дочекатися, поки Аська вийде (до речі, чого я не додумалася спитати, що вона САМА робить поміж книжок?!! Вона ж теж не має репутації сильно вченої, теж мені!) і забрати своє замовлення. Поки я вичікувала Аську в засідці — от же ж розсілася, реферат переписує чи безплатний вай-фай їй треба? — побачила щось неймовірне.
МІЙ Паша прийшов у бібліотеку разом із Тонькою з паралелі! Те, що Паша ходить у бібліотеку, — для мене не дивина, але чого він припхався туди з Тонькою?!!!
Я не витримала й повернулася в бібліотеку, щоб з’ясувати в Паші, що відбувається. Застала таку картину: за столом серед журналів возсідає Аська й фотографує на смартфон якісь олдскульні розгортки. Книгожер хитається на драбині з горою замовлених книжок, серед яких краєм ока вихоплюю потріпаний корінець «Поліанни». А Паша з Тонькою-червоний-ніс сидять собі мило за столом і перебирають підручники з біології!
Я зайшла й голосно кахикнула. Аська підскочила, гикнула й закрила собою журнали. Як у неї це вийшло — досі дивуюся! Треба було сфоткати, але я була геть не в стані. Книгожер впустив горішню книжку, вона гепнулася на підлогу так, що сторінки точно пом’ялися. Книгожер скривився, наче від болю або наче він з’їв півлимона. Бідолашний! Паша й далі гортав свої підручники, а Тонька скоса зиркнула на мене й вишкірилася. Потім щось прошепотіла Паші на вухо (і мало не вперлася своїм носищем у щоку МОГО ХЛОПЦЯ!!!) — от нахаба! Паша неохоче підвів на мене погляд — і чогось мені здалося, що не дуже зрадів. Хоч ми не бачилися після уроків, мабуть, із годину. У Паші було тренування.
Тоді я стріпнула волоссям — я це вмію робити ефектно! — і сказала: «О, Аська, ти досі тут!» — наче всіх інших не побачила. Аська спробувала непомітно покласти на стіл свою сумку. Саме в цю мить Книгожер намірився поправити вільним ліктем книжку, що зібралася була впасти з полички, і всі замовлення полетіли на підлогу.
БУХ! Це було, як в уповільненій зйомці! Шкода, що я не встигла дістати смартфон… На бібліотекаря, щоправда, було гірко дивитися… Але, на щастя, «Поліанна» впала на всі інші книжки й не поранилася. Тобто не забилася. Тобто вціліла. Тоді я підійшла й узяла свою книжку й попрямувала — дуже по-віль-но — до столика видач замовлень. Мій шлях пролягав якраз через стіл, за яким сидів Паша і його бридка «подружка». Я вирішила проігнорувати це все, бо вона не варта моїх нервів. Теж мені — зубрилка!
Тоді Паша нарешті вирішив, що треба якось розрулити цю ситуацію: «Лола, то ми ввечері бачимося чи як?» І я, не повертаючись до нього, гордо йому відмовила: «Вибач, у мене сьогодні справи». Хай здогадається, що ТАК ЧИНИТИ ЗІ МНОЮ НЕ МОЖНА.
Ввечері.
Паша подзвонив. Слухавку взяла на третій раз. Сказав, що він готувався до конкурсу шкільних проектів «Моє тіло», а Тоня — його «партнерка». Фі, як мене поплющило від цього слова! ПАРТНЕРКА! Не міг сказати «напарниця» чи що? Домовилися завтра піти в кіно.
Приходив Паша. Приніс подарунки на Новий рік — усім малим по розфарбовці, бабусі — рибний пиріг від своєї мами, а мені — новий чохол для смартфона. Хутряний зайчик! Прикольний. Я йому подарувала гель для укладки і ще надрукувала «сертифікат» на уроки вкладання чуба. У нього дуже прикольний чубчик, але він каже, що не хоче паритися з вкладанням. Але йому реально буде дуже кльово! Тим паче, зараз це дуже крута тема! Ще бороду можна відрощувати, але це вже хай Паша трохи пізніше :).
Домовилися відсвяткувати разом НР уже після 12-ї, як усі повкладаються. Бабуся начебто відпускає (чи то вона не зрозуміла, після якої саме «12-ї»?), тим паче, що з Пашею вона готова мене на край світу хоч сьогодні. «Він же ж спортсмен!» — так вона завжди повторює, наче це має про щось свідчити. Ще бабуся любить казати мені на вухо, коли Паша поруч, щоб я за нього «трималася». А Пашу називати «зять». Я вже бабусю просила так не робити, але вона відмахується й робить вигляд, що недочула.
Ну, але ладно, не хочеться перед святами сваритися. Настрій такий гарний тепер! Не дочекаюся, коли вже вечірка. Ната всіх запросила до себе. Будуть, як завжди, Назар, Тоха, Ася, ми з Пашею.
Перед сном.