Ната з Асею хустку схвалили й спитали, де я купувала. Я їх послала читати блог — щось зовсім розслабилися!
Ввечері.
Блін. Замастила хустку помадою і ще вона тепер пахне моїми парфумами. Але як її випрати так, щоб бабуся не помітила? Знову чекати походу в поліклініку? Поклала хустку на місце, сподіваюся, що бабуся не додумається все перебирати.
Перед сном.
Поки повкладала всіх спати, сама ледь не заснула. А мені ще відос монтувати! Але сил уже геть нема, тому я дописую це — і спати.
Через хвилину.
Нічого собі! Зазвичай я кладу щоденник під подушку, якщо пишу в ньому пізно перед сном. А тут кладу, як звичайно, а під подушкою щось лежить. Увімкнула світло — а там ХУСТКА! Точніше дві, чорна і біла. Одна та, що я її без дозволу взяла в бабусі, друга теж дуже класна. Це що, подарунок?!! Так, бабуся в мене буває дуже, дуже класна! Усе, тепер точно спати.
Лютий
Скоро мій День народження. Весь час думаю тільки про те, як зробити бомбезну вечірку. Це ж мої 15, ура!!! П’ятнадцять років буває лише раз у житті, і варто зустріти їх так, щоб усім запам'яталося. Так, щоб усі складали легенди про Лолин ДН, а малявки пошепки передавали одне одному: «Слухай, бро, ти чув, що сталося в Лолки на днюшку?! Це був просто відпад!» Тільки не впевнена, чи їм варто називати мене «Лолка», якось це все применшує масштаби особистості.
Нова сукня — є!
Нові черевики — є!
Залишається придумати «де» й «коли».
Ася пропонує зависнути в кафе — міряє все по собі. Звісно, її батьки без проблем виділяють їй купи грошей на святкування. Але в мене зараз немає пари вільних тисяч, бо поламалася пралка і я таки хочу вламати бабусю на міні-ремонт у моїй кімнаті, а це капець дорого.
Тоді Ася запропонувала одну схему, і це може спрацювати. Коротше, в понеділок ми ходили на піцу в «Адріано» (після історії з М-марком мене нарешті попустило — плювати я хотіла на те, що він думає!). Замовили звичайну, з салямі. Піцу довго не приносили, і ми зібралися вже йти. Але залишилися ще на трохи, бо там був безплатний вай-фай і ми пиляли селфі. Поки сиділи, я сфоткала порожній стіл і написала пост, ще й «Адріано» затегала: типу не дивно, що молодь має вічні гастрити, коли тут так довго несуть їжу.
Поки ми селфилися, мені в приват написали з «Адріано» з проханням здати «точку». Я відписала й буквально через 5 хвилин наша піца була готова. Офіціант дуже перепрошував, підійшов навіть адміністратор і запропонував компенсацію — наступну піцу в подарунок. Але попросили зробити апдейт поста — ага, зараз! Я що, схожа на наївну дурепу?!
Так ось. Ася запропонувала розіграти скандал, щоб «Адріано» подарували нам усе замовлення. Але я беру вище — чого це я маю святкувати свої 15 у якійсь піцерії?! Якщо вже їсти піцу на ДН, то тільки в «Плазі». Ми придумали принести бухло (по цих справах у нас Назар, у його тата нескінченні запаси) і зняти відос: мовляв, у цьому закладі наливають неповнолітнім! Ще я спробую підкинути волосся у своє замовлення. Ася каже, що це спрацює. Ната, як завжди в таких випадках, вмикає зануду. А я думаю, що це круто, бо так ніхто не робить.
Не писала ще про свій ДН, бо була страшенно зла. Прокинулася з відчуттям свята, але день, як завжди, пішов шкереберть. Налажали всі, а винна хто? — ЛОЛА!
Зранку все було ок. Малі мене зацілували, бабуся спекла торт, ми відсвяткували зранку й навіть запізнилися в садочок із цього приводу. Але пропустити сніданок у садочку — це… гм… таке собі, може, малі навіть раді, що замість молочної каші натопталися торта!
Подарунки в нас уже традиційні: малюнки, поробки, випічка, колготи (ніколи не зайве!). Добре, що бабуся нарешті запам'ятала, що я не їм шоколаду (ну, майже!). Але торт усе одно з масляним кремом — фу-у-у-у-у!
Ася з Натою вручили подарункові сертифікати: на лате з зефірками (Ната) і на косметику (Ася). Решту подарунків збиратиму на вечірці.
Паша сказав, що має для мене «дещо особливе» і подарує це після вечірки. А сьогодні приніс квіти. Нарциси в горщику — гм? Я ж йому тисячу разів казала, що люблю червоні троянди. Височенні. Невже так складно запам'ятати?!