Оце Паша цього разу облажався! Ні в які ворота не лізе: у нашої бідняжечки Христі ТАКИЙ САМИЙ блокнот, як учора подарував мені Паша!
І ЯК вона його дістала, коли я показувала дівчатам свій. Та вона НАСМІХАЛАСЯ з мене!!!! І блокнот у неї вже майже списаний! Я хотіла відібрати й усім показати, що нічого вартісного вона там не пише, але ця Христя вчепилася в блокнот, наче це її ліфчик! Подумаєш, блокнот подивитися — що там може бути цікавого?!!! Усі ж знають, що Христя нічого не варта. Мабуть, того вона й приховує свої записи.
Коротше, за мене вступилася Ася і ми таки видерли той дурнуватий блокнот, а там — малюночки!!! Ха-ха-ха! Дурацькі каляки-маляки. Ми поржали, а ця наївна дурочка розридалася й сама ж подерла свій блокнот, забираючи його в нас. Вибігла з класу, істеричка.
Паша, звісно, подивився на мене одним із своїх поглядів для засудження. Але мені пофіг. Із ним я ще розберуся! Придумав — дарувати таке ж саме, як у Христі! Христі! Та я тепер буду посміховиськом! Доведеться витерти ранковий пост, а там уже сотня лайків і коментів купа...
Влаштувала Паші скандал при всіх, на великій перерві. А Паша чогось розлютився й пожбурив блокнот у смітник! Мій блокнот, ну нахабство! Довелося спізнитися на урок, щоб його забрати звідти. Усе-таки він красивий, цей блокнот. Можна вести там щоденник, як цей закінчиться… Добре, що ніхто не вкинув у сміття ніяких об’їдків, тільки обгортки від шоколадних батончиків. Фу, народ, ви так розжирієте і ніколи не скинете зайву вагу! А стоматологи на вас озолотяться!
І взагалі — у Христі напевне підробка, а Паша точно купив оригінал!
Усе, біжу на урок. Дорогою щось придумаю.
Пізніше.
Після уроку написала на дошці: «Навіть якісна підробка не замінить оригінал». Сподіваюся, що всі зрозуміли, про кого йдеться. Паші вислала в чаті тисячу сердечок. Але він нічого не відписав.
Березень
Дорогий щоденнику, я знаю, що це проти правил. Знаю, що обіцяла ТАК тебе не називати і взагалі не думала, що в мене поїде дах і я звертатимуся до предмету поліграфії на «ти». Ну, коротше. Усе погано. Не так щоб дуже, але більше погано, ніж добре.
Спершу я посварилася з Натою, що саме по собі не дуже приємне, бо одне з правил виживання Лоли у школі — НЕ СВАРИТИСЯ З ВІДМІННИКАМИ! І ще б посваритися через якісь шмотки, так ні: через навчання! Тепер вона не дасть мені списати ні за що ту дурнувату лабораторку. Скоріше вона з Жаном поцілується, ніж дасть мені списати. А це — гарантована сімка з хімії. У кращому разі!
А все чому? Тому що хімічці з якогось дива захотілося дати нам додому ДОПИСУВАТИ лабораторну! Типу робити вдома її роботу чи що?! Мало того, що ми у школі гаруємо неясно для чого, так ще й УДОМА?!! Ну ні-і-і-і. Я проти такого ПРИН-ЦИ-ПО-ВО.
Хоча мене ніхто не запитував. Просто дзвінок продзвенів зарано (думаю, у школі спеціально перевели годинники, щоб ніхто не встиг доробити ці срані досліди), просто Паша чогось усе сьогодні робить надто п о в і л ь н о. Повільно збирається у школу. Відповідно, не заходить по мене дорогою. Повільно відповідає на дзвінки. Відписує в чаті він теж повільно. Повільно вітається. І ще повільніше згадує, що в нього взагалі-то є дівчина. Чого б то?! Але я не про Пашу. Хоча це теж — усесвітня несправедливість.
Всесвіт сьогодні проти мене.
З усього класу встиг із лабораторкою тільки суперботан Гера. Але що я, проситиму в нього списати?! Звісно, я проситиму в ПОДРУГИ! А Ната, хоч вона, певно, вже забула, була моєю подругою.
Але я все забуваю написати, що сталося. Бо неясно. Думки плутаються, і це капець дратує, коли не можеш їх до кінця додумати. А якщо це назавжди?!! Як мені тоді вести блог?!!! Це все тоді — голодна смерть?!
Отож хімічка, щоб вона переплутала лужний розчин із кислотою й ним умилася (жарт: кислота гіалуронова!), не встигла зробити з нами лабораторку й сказала, що ми на уроці тільки проведемо експеримент, а вдома все запишемо.
Нє, ну хіба вона НОРМАЛЬНА?!! Я що, підписувалася на таке?! Я приходжу у школу і тут вчуся. Крапка. Усе, що поза школою, — мої справи і МІЙ ЧАС. Приватний, між іншим. На який вона посягнула зі своєю хімією. У мене взагалі принципи: вчитися лише у школі, лише на уроках. Удома в мене й так купа роботи: блог, малявки, бабусі щось помогти. На все це потрібен узагалі-то час! А тут — прийду я додому і навіть якщо зразу сяду робити домашку (НІ, НІ і ще раз НІ!!!), то хіба я згадаю, що було на другому уроці?!! А в мене тієї домашки КУПА! І всі хочуть, щоб їхню домашку робили ВДОМА. На завтра. На післязавтра. Та щодня в принципі! Добре, що я не така наївна дурепа, щоб це все робити. І добре, що в мене є Паша і Ната (чи була?!!).