Заскочила в квартиру, наче за мною хтось гнався. Хоч Дімон був такий вгашений, що й голови повернути не встиг би, не те що гнатися за мною. Захряснула двері й зачинила на обидва замки та ланцюжок, чого зазвичай не роблю НІ-КО-ЛИ. Швидко поскидала з себе весь одяг і заскочила в душ. Добре, що є гаряча вода. Не знаю, скільки я там простояла, — мабуть, цілу вічність. Аж бабуся постукала у двері й поцікавилася, чи все ок. Тільки тоді мене наче висмикнуло з цього заціпеніння.
Бабуся спитала, чи заберу я малих із садочка. Я крикнула через двері, що заберу через годинку. Вийшла з душу, закуталася по самі вуха в халат й пішла залити собі чаю. А вода в бутлі закінчилася. Ну не капець?!
Ну от, приїхали. Олена Семенівна в лікарні невідомо на скільки, а ми ще й винні. Ну, не всі ми, ясна річ, а переважно Тоха й Назар. Але тепер усі дивляться на нас, як на вбивць. Особливо малявки. Що цікаво, вчителі, здається, нас не бояться. А дарма! Мало чого — може, вони самі не знають, що в когось із них слабке серце? Чи печінка! Чи, там, е-е-е… щитовидка якась! Перейдуть дорогу комусь із класу — і нате вам, смертельний жарт! Як гарно написала — шкода, що ніде не використаєш, бо рекламодавці теж не розуміють чорного гумору.
Ок, допишу пізніше, бо дівчата надзвонюють. Незручно все-таки писати в туалеті, треба придумати собі якесь інше місце. Часом стільки всього стається за день, що хочеться відразу ж усе записати, бо забудеться.
Пізніше.
Так і знала, що сьогодні щось станеться! Паша приніс у школу БОЙОВУ ГРАНАТУ!!! Нічого собі! Сказав, що його малий знайшов у пісочниці. Оце тема для відоса! Це ж 100% буде бомба! Тобто, хе-хе, граната. Попросила Пашу зняти відео, але він у своєму стилі: «Лола, ти нормальна?! Хочеш без рук і без ніг залишитися? Чи тобі ютуб-канал дорожчий?» Каже, що віднесе гранату після інглішу в поліцію. Блін, така тема пропадає! Усе, біжу, не хочу спізнюватися до нового англійця.
Пізніше.
Новий англієць, хоч і симпатичний, а те ще мудило. Прийшов увесь такий у костюмі та з ходу почав нас пресувати: пишемо твір, мінус бал за незнання лексики, словниками користуватися заборонено. Капець, де Ігор Сергійович таких узагалі знаходить?!! Усі, як на підбір. Ну як же я забула! Це ж його СИ-НО-ЧОК! А насправді просто лузер: хіба нормальна людина добровільно звалить зі Штатів заради задрипаної школи?
Зате мені вдалося поцупити-позичити Пашину ГРАНАТУ! Тепер тільки вибрати час — і хайповий відос готовий! Уже бачу, як сиплються лайки, перегляди й реклама. Усе-таки Паша часом молодець — от і гранату в школу приніс))).
Пізніше.
Нова вчилка з економіки явно стервозна, хоч і молода. Корчить із себе всю таку розумну, капець. Вискочка і хвалько. Усі тільки й говорять про її «методи»: «У мене багато років свій бізнес», «Я тямлю в економіці», «Те, чому вас навчають, — попереднє століття», бла-бла-бла. Ну, в чомусь я, звісно, з нею згодна. Навчають нас усякій дурні переважно. У житті ж усе не так. Не знаю, навіщо ми це все вчимо, бо ясно ж, що воно нам не згодиться. От навіть училки вже самі це визнають, а Дарина все одно виступає зі своїми пафосними промовами, що «треба вчитися», «без навчання ви в житті нічого не варті», «якщо вас виключать зі школи, вам капець». Дурня це все. Он Асіна мама взагалі в універ не вступала, відразу Асю народила, і що? Вона — успішна модель, а Дарина хто? Завучка? Ну так хто ж тепер мріє про кар’єру завучки?
Ще й цей суботник після уроків!!! Типу ми прибирати сюди прийшли! Хай прибирають спеціально навчені люди, їм за це гроші платять, між іншим! А я на таке не підписувалася й прибирати НЕ БУДУ! І взагалі: хто насмітив, той хай і прибирає, до чого тут ми? Я ж кажу: вискочка і стервоза. А прізвище яке пафосне — Білозерська!
Ввечері.
Ху-у-у-у-х, нарешті цей день закінчився! Божевілля якесь із тією гранатою… Страшно навіть подумати, що було б, якби вона виявилася справжньою. І що в Паші в голові, щоб приносити такі штуки в школу?!! Добре, що поруч був Олександр Ігорович. ЯК він ту гранату в Христі відібрав! Наче в кіно! Не здивуюся, якщо він іще каскадером підробляє… Аж дух захопило!
А Христиноїд — істеричка. Але чого ще від неї чекати?! Усі знають, що з ТАКИМИ БАТЬКАМИ нормальною їй не бути. Влаштувала спершу істерику в туалеті, коли ми з дівчатами відос записували. Настукала на нас Лесі Артемівні. Лесічка хотіла обшукати мою сумку! Ще чого! Чи я не знаю про свої права! Особисті речі, не мають права їх чіпати. Це завжди працює. Та Леся Артемівна, звісно ж, настукала директорові.