Выбрать главу

З Пашею що далі, то гірше. Вчора пропонувала йому довести, що… ну, що той маніяк зі мною в ЦЬОМУ ПЛАНІ нічого не зробив. Бо Паша, бачу, дуже переживає, щоб йому дісталася «цілочка». І нате вам — нарешті я САМА пропоную секс, а мій бойфренд мене відшиває! І після цього він ще думає, що все нормально… Надзвонює мені весь день. Не розуміє, як сильно образив? Капець просто. Іноді думаю, що наші стосунки вже давно вичерпалися. Він мене абсолютно не розуміє. Навіть Тоха — і то краще підтримує, ніж Паша. Ось і телефон мені підігнав! Оце я розумію — допомога, дружнє плече!

А Паша… такий Паша… Ніколи він не подорослішає. Ніколи мене не зрозуміє. Наші стосунки… надто ускладнилися.

Домовилися з Натою прогуляти перший урок і піти по магазинах. Ми вже з нею так давно не гуляли... Аську мені чогось не хочеться брати… Невже хтось думав, що я не дізнаюся, як вона ржала з мого викрадення?! Типу я-сама-­себе-викрала!

Пізніше.

Так добре, що ми вибралися з Наткою погуляти! Як раніше! Ну хто, питається, у травні думає про навчання?! Старші вже давно ЗНО зубрять, а десяті класи сидіть і контрольні здавайте. Задовбали ці контрольні. Все одно вони ні що не впливають.

До речі, прогуляли урок із користю! Тепер у мене новий шалик. Дуже крутий! А дорогий! Я б собі такий ні за що не купила! І спонсори мені таких чомусь не шлють… Винесла випадково з бутика. Натка пропонувала повернути, але навіщо? Тільки б тут не було відеонагляду! Хоч настрій підняла собі. Бо останні дні відволіктися стає все складніше. Може, завтрашня дискотека щось змінить...

Пізніше.

Аська підкинула ідею для нового влогу. Шоп-ліфтинг! Типу коли крадеш щось у дорогих магазинах. Каже, що цим розважаються знаменитості й «золота молодь». Підбила Асю, Нату, Назара й навіть Оксану (для масовки, ясна річ) сходити в торговельний центр на фізрі. Знімемо влог про шоп-ліфтинг (голос Нати за кадром: «крадіжка з магазина») поки про нього ще ніхто з топів не пише. Заодно переключу всіх із теми викрадення, бо задовбали.

Тоха, по ходу, надто багато часу провів із Пашею. Тепер і він мені моралі читає: це небезпечно і взагалі мені ця ідея не подобається, бе-бе-бе. Ну, тоді викличеш свого татуся, і той усе порішає, як завжди! Теж мені знайшов проблему...

Ще пізніше.

Нам усім капець. Оксану зловили. Хай тільки спробує всіх здати, коза! Їй життя у школі більше не буде!

Мусили викинути шмотки на смітник.

Почала погрожувати в чаті, щоб її витягли, інакше всіх здасть. Не придумала нічого кращого, крім як піти до Алекса. Не думала, що так легко йому брехатиму… Але не можу, ну не можу я йому зізнатися, що вкрала речі. І що підставила Оксану… Соромно так. Він же вміє так подивитися — у саму душу. Дуже боюся його розчарувати.

Ще пізніше.

Ну от… Так і сталося. Алекс про все дізнався. Не знаю, як я витримала цей урок моралі від нього. Сказав, що заплатив за наші шмотки. Оксаночка така в нас героїня! Ви її кинули, а вона була ні в чому не винна, і все одно вас не здала! Фу! Ненавиджу всіх!

Але найгірше було, коли він попросив мене залишитися. Я його розчарувала. Звісно, він цього не говорив. Хоча краще б сказав. Бо те, що він зрештою наговорив, було у сто разів гірше за все, що я могла собі уявити.

Ці слова весь час прокручуються в мене в голові. Без пауз. Не можу їх вимкнути. Здається, скоро збожеволію. Як набридлива пісня.

«Хочу поговорити з твоєю мамою. Іноді краще займатися вихованням дітей, а не зароблянням грошей. Хороший приклад — Катерина Анатоліївна. Вона заради доньки готова на все».

Катерина Анатоліївна, кажете… Вони точно мутять.

Ну-ну. Побачимо, що ви скажете потім...

Та що ви, Олександре Ігоровичу, взагалі знаєте про мою маму?! Та моя мама — найкраща у світі. Та якби вона була тут, то нічого, НІЧОГО, чуєте, такого зі мною не трапилося б! Та вона за мене повидряпувала б очі таким, як ви, Вероніка, а того нарика, який мене викрав, вона б на кісточки розібрала… Та вона б не дозволила нікому з мене знущатися… А ви кажете: Катерина Анатоліївна… Не дуже вона хороша мама, якщо її донечка з нею ТАК говорить… Але хіба він це бачить?! Та в нього перед очима тільки ангелоподібна Катруся, матір-срана-Тереза…

Ненавиджу.

Ввечері.

Паша сам винен. Не відповідаєш на мої дзвінки — ну й доб­ре, будеш іще кусати лікті. Ревнуєш до Алекса? Окей, будеш ревнувати ще й до Тохи. Бідолашний Тоха… Можливо, за інших обставин я б не була з тобою таким стервом, але ти закохався не в ту дівчину і не в той час.