Выбрать главу

Хоча насправді я б хотіла професійно заробляти блогом. Звісно, я знаю, що поки в мене типова «сторінка для школяриків» (так мені прокоментила Скалочка у своєму традиційному пості, де вона всіх розносить). Хоча я поки що не знаю, як зробити блог кращим і збільшити кількість фоловерів. Треба погуглити.

Пізніше.

Клас! Я таке нагуглила! Таке! Це буде бомба! Однозначно. Щоправда, я десь загубила лінк, а історія його не зберегла. Але суть така: СЕКС, СКАНДАЛ, СМЕРТЬ. Три «С». Коротше, якщо писати про ці «три С», то блог буде вічно популярний, швидко набере мільйон підписників і приноситиме купу бабла.

Гм. Маленька проблема: де знайти ці «три С»?

Я живу з бабусею і трьома малими.

У мене немає хлопця (поки що!).

Я незаймана (поки що!).

Я вчуся в найнуднішій школі.

У мене нуднющі однокласники.

І я ж не вбиватиму нікого заради блогу!

Хіба що писати про сусідів-нариків, але кому таке цікаво?..

Ще пізніше.

Придумала.

У мене є план:

1. Завести собі хлопця. Паша? Чи почекати когось… цікавішого? Є пункт «Секс»!

2. Допомогти школі стати менш нудною. Пункт «Скандал».

3. Про пункт «Смерть» я поки що нічого не придумала. Може, життя підкине...

22 вересня

Блін, як незручно вийшло.

Тоха підкинув мені записку, запрошує в кіно. Так старомодно! Не підписався, смішний. Наче те, що ми вчимося в різних класах, означає, що я не бачила його кульгавого почерку. Чесно — хлопці бувають страшенно наївними!

У Паші почерк красивий, круглий, хоч і трохи дрібний. Але він ніколи не писав мені записок. Навіть на уроках. Тільки смс і в чат. Паша сучасний.

Записку я викинула. Наступного разу хай підписує. Лола не відповідає анонімам.

Тоха знає, що Паша мене добивається. Звісно, він же — найкращий Пашин друг! (А ще кажуть, що дівчата не вміють дружити...) Цікаво, вони говорять про мене?

Дівчата, Ася і Ната, нічого не знають про мої почуття до Паші. Бачать, звісно, що Паша за мною сохне, але думають, що я чекаю іншого.

Дивно так: я написала «почуття». Тобто все-таки є почуття?

Ми з Пашею друзі. Раніше я б написала «найкращі друзі», але останні роки все так ускладнилося… Раніше ми могли тусуватися разом на майданчиках, ходити разом у школу й зі школи, обговорювати все на світі — книжки, мультики, малих, друзів… А потім… Потім стали більше мовчати. І тусуватися в різних компаніях. Паша — з хлопцями, я — з дівчатами. Паша пішов у паркур, а я завела блог.

Якось ми йшли додому й Паша торкнувся моєї руки. Я відсмикнула — було так… гм, незвично. Може, трохи зарізко, бо після того Паша старався не торкатися мене. Крім того разу, на дискотеці, коли він був трошки п’яний, а я втюрилася в… у-у-у, навіть імені його не хочу згадувати! Тоді Паша вперше сказав, що любить мене й хоче, щоб ми зустрічалися. І все сталося так тупо. Усе просто поламалося. Я не бачила нікого, крім Того-Кого-Не-Хочу-Згадувати. А Паша ліз зі своїми зізнаннями… І саме в ту мить, коли я хотіла запросити Його-Самого. Паша вліз прямо між мною і Ним. І я його відшила…

Паша пішов, а за хвилину відшили мене. І я дуже пошкодувала, що все сталося саме так.

Я багато разів уявляла, як би могло бути інакше.

Якби я тоді не була закохана в Того-Кого-Хочу-Стерти-З-Пам’яті…

Якби Паша запропонував зустрічатися в інший день...

Чому все зав­жди так ТУПО?! І несправедливо…

Не знаю, як дати Паші знати, що я… що я не проти. Якщо він знову запропонує…

Смішно, бо всі думають, що ми й так разом, але шифруємось. Ну як усі. Усі, крім Асі, Нати, Тохи й Назара. Буває так незручно, коли ми разом тусимо в коридорі, а хтось не з нашої компанії скаже такий: «Ну, ви ж пара!» А Паша мовчить цілу вічність. Усі наче завмирають, поки я не видушу з себе: «Ні, ми вільні для великого кохання». Усі сміються. Це в нас такий жарт про «велике кохання».

Тоді минає ще вічність, поки я включуся в те, що говорять інші. Паша не дивиться на мене дві вічності. А я стараюся не дивитися на нього. І наче мимохідь наші погляди зустрічаються. А тоді Паша зазвичай каже щось таке: «Ой, сорян, забув дописати Дарині домашку. Побачимося в класі».

І я зітхаю з полегшенням. І нарешті знову можу говорити з усіма й сміятися.

Пізніше.

Не можу зосередитися, весь час думаю про Пашу. Чому він не запросить мене вдруге? Може, він більше мене не любить? Може, в нього є інша? Їх біля Паші крутиться ціла купа… Навіть одинадцятикласниці є. Хоча переважно малявки, Паша з такими не гулятиме.