Ні, серйозно. Я ж не можу вплинути на результати голосування. Принаймні зараз, у кабінці. То може, не варто розводити антимонії? Поставити галочку там, де хочеться, і закрити тему.
«А Катька?» — не вгамовується голос.
Так, Катька — це аргумент.
Я поставлю хрестик чи, як то рекомендують «чітку позначку» в останній рядок, і витягну Катьку з тюрми. Автоматично. Як у голлівудському фільмі. Відкрию завісу кабінки — а вона вже тут стоїть. Смішно. Мій голос нічого не вирішує. Принаймні зараз.
А ще можна зіпсувати бюлетень.
«Ну а нащо тоді було сюди йти?» — внутрішній голос здивований.
«Не знаю. Це не я сюди йшов. Ноги самі несли. Підсвідомість — це вже твоя парафія».
Стою в кабінці і відчуваю, що люди ззовні стривожені. Як у туалеті поїзда — і не тому, що черга, а тому, що неприродно стільки часу думати над бюлетенем. Певно, вже зазирають потрошку — щоб не трапилося щось із цим молодим і доглянутим. Бо хто їх знає, бізнесменів, життя нервове, інфаркти ще ніхто не відміняв.
Беру ручку до рук і борюся зі звабою втекти з кабінки, залишивши бюлетень. Хай би вирішував наступний — зможе проголосувати за обох одразу. Ідеальна ситуація.
Я зітхаю і ставлю перо на папір.
— А Катька? — у розпачі кричить внутрішній голос.
— Нічого. Вона зрозуміє. Вона б теж так зробила.
— Ти впевнений?
— Ні.
— То якого дідька?
Я заплющую очі, намагаючись зупинити серцебиття. Так і справді до інфаркту дограєшся.
— Ну? — наполягає внутрішній голос.
— Баранки гну, — відгавкуюсь подумки і несподівано вголос кажу:
— Пробач, Катю.
Внутрішній голос переходить на виття, а моя рука виводить галочку навпроти прізвища «Ющенко».
Володимир Путін поздоровив телефоном Віктора Януковича з перемогою на виборах президента України.
Без сумніву, ми виграли вибори!
Європейський Союз закликає владу України переглянути результати виборів, проведення яких у другому турі, на думку Європи, не відповідає міжнародним стандартам.
На Майдані Незалежності зібралося 100 тисяч осіб. Почали прибувати люди з регіонів. По вулиці Хрещатик включно до Майдану Незалежності… на 14:00 дня було поставлено 136 наметів, які розбиті на два табори… Люди, які знаходяться в наметах — це переважно молодь до 25 років.
Погода стала на бік Януковича. У Києві очікується погіршення погоди.
…З цієї площі не може піти жодна людина інакше, тільки як переможцем.
Цікаво, скільки ночей треба провести на офісному дивані, щоб під ранок не виникало відчуття, що тебе уві сні переїхав трамвай?
Влігшись горілиць, я спробував випростати задублу за ніч спину. Якби знав, що колись тут ночуватиму, поставив би посеред кабінету двоспальне ліжко. А що, принаймні оригінально!
Я потягнувся, хруснув суглобами і раптом відчув, що знаходжуся в офісі не сам. За піввідкритими дверми приймальні чулося якесь шарудіння.
Зістрибнувши з дивана, швидко натяг штани і сорочку. Ворога треба зустрічати якщо не озброєним, то принаймні не у самих трусах. Ключі від офісу і у секретарки, і у шофера я забрав, тому твердо знав, що у приймальні шарудить хтось чужий. А судячи з того, що робить це досить гучно, цей чужий не відчуває необхідності ховатися.
Хто ще, крім представників компетентних органів, може так поводитися?
Отже, почалося? Поки спав — а вони вже тут?
Обережно, намагаючись не шуміти, я наблизився до дверей приймальні та визирнув з–поза стулки. І наступної миті аж підстрибнув від несподіванки — за секретарчиним столом сиділа й дивилася на мене своїми відьмацькими очима Сапула.
— Катрусю! Як же ти мене налякала!
Одним стрибком я проминув приймальню й опинився біля неї. Здається, це вперше у житті втратив контроль над собою.
— Де ти була?!
Жінка не підвелася назустріч моєму пориву — і замість стиснути її в обіймах і поцілувати я зміг лише незграбно потертися неголеною вилицею об її щоку.
— Що сталося?
Катька уважно дивилася на мене і зберігала мовчанку, а я мало не підстрибував від радісного збудження.
— Машину кинула біля ресторану... Я весь Київ на голову поставив! СБУ, міліцію, прокуратуру!
— Київ тут не допоможе, — похитала головою моя кохана заступниця. — Київ Донецьку не указ.
— Значить все–таки донецькі?
Сапула у відповідь тільки зітхнула тяжко.