— До біса Велику Працю! — образливо відповів я, і мені відразу стало соромно за себе.
Я підняв свого поганського друга, взяв його на коліно і почав гладити по голові. Він мило притулився до мене.
— Ви повинні нам пробачити, — сказав Гермес дуже серйозно, — але ми такі раді.
Розділ 7. Люби за волею
Я нехотячи засміявся.
— Ну, — сказав я, попахкуючи сигарою, — мені й справді цікаво в чому справа. Невже Ллойд Джордж подав у відставку?
— Ні, — сказав Великий лев, — це все ви!
— А що я? — різко перепитав я.
— Як то що? Звісно ж ваш успіх, — сказала сестра Кіприда.
Мабуть, щось цілком очевидне для них було приховане від мого притупленого розуміння.
Я повернувся упритул до Безіла.
— Який успіх? — спитав я. — Це правда, я знайшов вихід для формули, що мене турбує. Але не розумію, як ви про це дізналися. Невже до досягнень Гермеса та Діоніса можна додати знання диференціального числення?
— Усе дуже просто, — сказав Великий лев. — Тут потрібні лише знання Закону; а Закон, зрештою, це не що інше, як звичайнісінький здоровий глузд. Пам’ятаєте, як я питав вас перед другим сніданком, яка ваша Істинна Воля?
— Так, — сказав я, — пам’ятаю. І я тоді відповів і відповім зараз, що у мене немає часу думати про такі речі.
— Цього було цілком достатньо, — заперечив він, — щоб запевнити мене, що ви знайшли її.
— Послухайте, — сказав я, — ви хороший чоловік і всяке таке, але, правду кажучи, трохи дивний, я і половини не розумію, до чого ви ведете. Можете сказати це простою, зрозумілою мовою?
— З превеликою насолодою, — відповів він. — Просто на хвилинку зверніть увагу на факти. Факт перший: ваш дідусь по матері — геніальний механік. Факт другий: з раннього дитинства ця тема притягувала вас найсильніше. Факт третій: щоразу як ви відходите від цієї теми, ви нещасливі, неуспішні й потрапляєте у різного роду халепи. Факт четвертий: у мить, коли війна надала вам можливість, ви кидаєте медицину і повертаєтесь до інженерної справи. Факт п’ятий: ви неохоче пересіли з університетської лави в крісло пілота, і командир вашої ескадрильї сам бачить, що ви туди не дуже пасуєте. Факт шостий: як тільки перемир’я викидає вас на мілину, ви знову хапаєтесь за ідею гелікоптера. Факт сьомий: несподіваний спадок збиває вас з ніг, й одразу наркотики зводять вас із пуття — чіткий доказ, що ви не туди пішли. Факт восьмий: як тільки нудьга Телепила звільнила ваш мозок від усіх його штучних ідей, він повертається до свого природного нахилу. Ідея гелікоптера повертається з таким стрімким напливом, що у вас стигне сніданок, ви не впізнаєте свою дружину, коли вона його принесла, і ні про що інше не можете говорити. Уперше в житті у вас зникає сором’язливість, ви навіть починаєте пояснювати свої ідеї мені, хоч я і нічогісінько в цьому не петраю. Не потрібно бути якимсь особливим генієм, щоб помітити, що ви знайшли свою Істинну Волю. І це пояснює обіднє шампанське й аплодисменти.
Я чухав голову, все ще нічого не розуміючи. Але одне речення у ревінні Великого лева вразило мене зі страшенною силою. Я подивився на лиця навколо мене.
— Так, я знайшов свою Волю, гаразд, — сказав я. — Тепер я знаю, в чому я добрий. Я зрозумів, навіщо прийшов на цю дурнувату планету. Я інженер. Але ви сказали: «Моя дружина». Це не вписується взагалі. Де вона?
— Ну, розумієте, — посміхаючись, відповів Великий лев, — ви ж не думаєте про мене як про склад-холодильник для чужих жінок. Однак якби я ризикнув здогадатися, то ваша дружина знайшла те, що є її волею, і пішла її здійснювати.
— Прокляття, — сказав я. — Знаєте, що? Я не дозволю подібних речей!
Великий лев кинув на мене свій найсуворіший погляд.
— Ну, сер Пітер, — дошкульно сказав він, — візьміть себе в руки. Ви щойно знайшли свою власну Волю і, природно, хочете, щоб вас залишили самого її здійснювати. І все ж, за першої ж можливості, ви втручаєтесь і хочете перешкодити своїй дружині здійснювати її волю. Дозвольте сказати вам відверто — це не ваша справа, що вона вибирає до роботи. Невже ви недостатньо бачили шкоди, яка йде від людей, що втручаються у чужі справи? Та, чорт забирай, чоловіче, ваш перший обов’язок перед дружиною — захищати її.
— Ще один з ваших парадоксів, — поскаржився я.
Насправді я розривався між двома поглядами. Лу була ідеальним компаньйоном у різного роду дебошах. Така жінка приречена зруйнувати життя працьовитого інженера. Водночас я був закоханий у неї до нестями, особливо після того, як вперше її побачив того ранку; і вона належала мені.