Для мене було занадто очевидно, що він мав на увазі, кажучи, що вона знайшла свою Істинну Волю. Вона показала це достатньо прямо, коли благала його забрати її. Він просто провернув зі мною один зі своїх диявольських фокусів і позбувся мене, як він думав, змусивши зануритись у мій гелікоптер.
Я мав бути послужливим чоловіком і дозволити своїй дружині втекти з іншим чоловіком просто у мене під носом, поки я зайнятий своїми обчисленнями. Я мав бути mari complaisant[26], чи не так?
Що ж, лиходій був винахідливим, але цього разу прорахувався. Я підвівся і рішуче вліпив йому ляпаса в обличчя.
— Перед сніданком, — сказав він сестрі Афіні, — нам будуть потрібні пістолети для двох і кава для одного. Втім, поки ми чекатимемо на це фатальне рандеву, — додав він, повертаючись до мене з однією із цих своїх загадкових посмішок, — я повинен дотримуватися того, що присягнув робити. Так сталося, що один з наших побратимів теж механік. Цей невеликий будиночок на мисі (він показав на нього рукою) облаштований, як доволі непогана майстерня. Ми могли б туди прогулятися й подивитися для початку. Можливо, вам знадобиться багато речей, яких там немає, тож ви можете скласти список, зателеграфуємо Лалі до Лондона, щоб вона могла там їх купити і привезти сюди. Вона прибуває до нас за три дні. Я також попрошу її зупинитися в Парижі по один з тих гарних металевих вінків з емальованими квітами, що покладуть на мою безіменну могилу.
Від оцієї його незворушності мені стало зненацька страшенно соромно за себе. Я мусив випалити крізь зуби, що він невимовний негідник.
— Правильно, сер Пітер, — відрубав Великий лев, — переконуйте себе усіма можливими способами. «Невимовний Лам» — це вже класичний вислів, і зазвичай від нього навіть трішки здригаються; однак, мабуть, такий геніальний чоловік, як ви, має справедливе право вигадувати нові образливі вислови.
Мене жахливо обурило ставлення присутніх, що стояли із широкими посмішками, застиглими на їхніх обличчях, за винятком Діоніса, що підійшов до мене і сказав:
— Суций сину, — і влупив мені в око. — Якщо ти застлелиш мого Великого лева, — додав він, — я застлелю тебе.
Уся компанія зайшлася істеричним реготом. Лам підвівся, і з удаваним обуренням почав жорстко сваритися:
— Це так ви надумали здійснювати свою волю, нікчемні нероби? Невже ви прийшли на цю планету, щоб перетворити найсерйозніші речі на посміховище? Вам слід плакати, зважаючи на те, що протягом доби доведеться ховати свого улюбленого Великого лева або нашого поважного гостя, що так усім нам полюбився своїм неусвідомленим гумором. Ходімте, сер Пітер, — і він узяв мене під руку. — У нас немає часу, щоб марнувати його з цими пустомелями. А стосовно Шаленої Лу (він почав наспівувати):
Ми вже низько спустилися схилом, крокуючи, мов велетні. Зверху долинав безладний хор з криків і сміху.
Потрібно бути атлетом, щоб бігти вниз схилом під руку з Великим левом. Не виглядало, щоб він звертав увагу на кактуси, а коли траплявся рів, його треба було перестрибувати. І коли треба було знову трішки піднятися вгору, він використовував нашу інерцію, щоб проскочити горбок, як на «американських гірках». Від цього я аж сп’янів. Фізичну напруженість супроводжувало приємне фізичне збудження. Я пітнів, як свиня; мої сандалі ковзали на жорсткій сухій траві; мої відкриті ноги були обдерті ожиною, дроком та кактусами.
Я постійно послизався, але він завжди перетворював це на стрибок. Ми ні разу не зупинялися, щоб подивитися, як далеко вдалося добігти, поки не дісталися до самих дверей будинку на мисі.
Він раптово від мене відчепився. Я звалився і, важко дихаючи, лежав на спині. Він був абсолютно спокійний і зовсім не втомлений. Він стояв і дивився на мене, дістаючи, набиваючи й розкурюючи свою люльку.
— Ніколи не марнуйте часу по дорозі на роботу, — зауважив він таким, я б сказав, псевдопобожним тоном. — Ви достатньо відновили свої сили, — додав він з удаваною турботою, — щоб відновити вертикальне положення, що відрізняє людський рід від решти ссавців? По-моєму, це спостереження належить Вергілію, — продовжив він.
В його очах був вогник, який підказував мені, що на мене чекає ще один сюрприз; я почав усвідомлювати, що він отримує школярський захват, морочачи людям голову. Здається, він отримував задоволення, коли переконував тебе, ставив у незручне становище і робив таємницю з найбанальніших обставин. Це було вкрай по-ідіотському і страшенно дратувало; проте водночас ти мусиш визнати, що такий метод у результаті додає життю певної пікантності.