Місті каже:
— Я так і знала, що ти це скажеш.
О, Місті точно знає, що відбувається!
Місті каже:
— Припини. — І питає: — А що ти тут робиш, га? Чому відтоді, як усе це почалося, він був її приятелем?
Що змушує його набридати їй і чіплятися до неї? Доки Пітер не зіпсував йому кухню, доки вона не здала йому в оренду свій будинок, вони «е знали одне одного. А тепер він вмикає пожежну сигналізацію і тягне її сходами вниз. — Її, з мертвою донькою та чоловіком у комі.
Її плечі вигинаються. Її лікті смикаються догори і лупцюють його по обличчк? бахкаючи в ті місця, де мали бути брови. Щоб він її кинув. Щоб відчепився від неї. Місті каже:
— Облиш, негайно.
І в цей час сигналізація замовкає. Стає тихо. Тільки в її вухах і досі дзвенить.
Потім долинають голоси в коридорах на кожному поверсі. Чийсь голос із мансарди каже:
— Місті зникла. Її немає в кімнаті.
Це лікар Туше.
Не встигли вони пройти іще одну сходинку, як Місті накидається з кулаками на Ангела. Місті шепоче:
— Розкажи мені. — Знесилено опустившись на сходи, вона шепоче: — Якого ти біса возишся зі мною?
Двадцять перше серпня… з половиною
Усе, що Місті любила в Пітері, першим полюбив Ангел. У мистецькому коледжі спочатку були Ангел та Пітер, поки не з’явилася Місті. Вони розпланували все їхнє майбутнє життя. Не як художники, а як актори. Байдуже, зароблять вони грошей чи ні, казав йому Пітер. Казав Ангелу Делапорте. Хтось із покоління Пітера мав одружитися на жінці, яка б зробила родину Вілмотів та й усю острівну спільноту достатньо багатими, щоб нікому з них не довелося працювати. Деталі цього задуму він ніколи не розповідав.
Ти ніколи не розповідав.
Але Пітер казав, що раз на чотири покоління хлопець з острова мав зустріти жінку і одружитися з нею. Молоду студентку-художницю: Як у старій казці. Він приведе її додому, і вона малюватиме так добре, що збагатить острів Чекайленд на наступні сто років. Він пожертвує своїм життям, але то буде лише одне життя. Лише одне життя на чотири покоління.
Пітер показував Ангелу свою дешеву біжутерію. Розказав Ангелу про старе повір’я, що жінка, яка зреагує на цю біжутерію і як їй сподобаються ці фальшиві брильянти — заволодіють її уявою, — саме та жінка і буде казковою феєю. Кожен хлопець із його покоління мав вступити в художній коледж. Він мав носити якусь прикрасу — подряпану, іржаву й потемнілу. Він мав познайомитися з якомога більшою кількістю дівчат.
Ти мав.
Дорогий і милий, дивакуватий і бісексуальний Пітере!
«Ходячий пеніс Пітер», від якого застерігали її подруги.
Оті брошки, що чіпляли собі на лоба. Пришпилювали до сосків на грудях. До пупів та щік. Оті намиста, що вони їх пронизували крізь ніздрі. Вони робили це навмисне, щоб викликати відразу. Щоб жодна жінка не вподобала їх, і кожен із них молився, щоб якийсь інший хлопець зустрів оту легендарну казкову фею. Тому що в той день, коли цей нещасний мав одружитися із цією жінкою, всі вони отримували свободу жити власним життям. Як і хлопці з наступних трьох поколінь.
Аристократи до аристократів.
Замість того, щоб розвиватися, острів крутився в цьому замкненому колі. Застосовуючи один і той самий древній рецепт успіху. Періодично відновлюючись. Повторюючи один і той самий ритуал.
І отому нещасливцю судилося зустріти Місті. Місті виявилася їхньою казковою феєю.
Там, на східцях готелю, Ангел їй про це й розповів. Тому що він ніколи не міг збагнути, чому Пітер кинув його і поїхав геть, щоб із нею одружитися. Хому що Пітер ніколи не міг йому це сказати. Тому що Пітер ніколи ЇЇ не кохав, каже Ангел Делапорте.
Ти її ніколи не кохав.
Ти, лантух з гівном.
А тому, чого ти не розумієш, ти можеш надати будь-якого значення.
Тому що Пітер лише втілював у життя якесь легендарне призначення долі. То була легенда острова, і хоч як би настійливо не намагався Ангел відмовити його від цього, Пітер наполягав, що Місті — це його доля.
Твоя доля.
Пітер наполягав, що має пожертвувати власним життям, оженившись на нелюбій жінці, бо таким чином він урятує свою родину, своїх майбутніх дітей та всю острівну спільноту від злиднів. Їхній острів. Бо ця система спрацьовувала впродовж сотень років.
Розпростершись собі на сходах, Ангел каже:
— Саме тому я й найняв його, щоб він переробив мені будинок. Саме тому я і подався за ним сюди.