Ґрейс накладає ложечкою цукор у свою каву. Потім додає молока, колотить ложкою і каже:
— Так ви гадаєте, що то люди з ОАС здійснили вбивство?
— Убивство Теббі? — питає Місті.
Теббі підходить до столика і прихиляється до крісла своєї бабусі. Коли вона піднімає блюдце, уважно придивляючись до розмальованої кайми, то між її пальцями видно жовтизну від нікотину. Кайма — золотиста, з повторною гірляндою дельфінів та русалок. Теббі показує блюдце Ґрейс і каже:
— Фітц і Флойд. Візерунок «Морська гірлянда».
Вона перевертає блюдце, читає на його зворотній стороні і всміхається.
Ґрейс дивиться на неї знизу вгору і, теж усміхаючись, каже:
— Ти прогресуєш так швидко, що не можу тобою нахвалитися, Табіто.
До речі, Місті хоче обійняти і поцілувати свою доньку. Місті хоче обійняти її і кинутися до авто, щоб поїхати прямісінько до Текумзе-Лейк. Місті хоче помахати на прощання всьому оцьому задовбаному острову шляхетних психів і показати їм велику дулю.
Ґрейс ляскає по порожньому стільцю поруч із собою і каже:
— Місті, сідай-но сюди. Ти якась сама не своя.
Місті питає:
— Кого вбив ÓAC?
Океанський альянс за свободу. Той, що попалив графіті Пітера в прибережних будинках.
Твої графіті.
— Саме через це я сюди й приїхав, — відказує детектив. І виймає блокнот із внутрішньої кишені своєї куртки. Розкривши його на столі, він виймає ручку і готується записувати. Зиркнувши на Місті, детектив питає: — Ви не заперечуєте, якщо я поставлю вам кілька запитань?
Про вандалізм Пітера?
— Минулої ночі було вбито Ангела Делапорте, — відповідає детектив. — То могло бути просто пограбування, але ми не відкидаємо й інших версій. Ми лише знаємо, що його зарізали ножем уві сні.
У її ліжку.
У твоєму ліжку.
Теббі помирає, а потім оживає. Востаннє Місті бачила свою дитину, коли та лежала на оцьому самому столику, бездиханна і накрита простирадлом. Місті розбила коліно, а тепер воно загоїлось. Одного дня Місті може малювати, а потім — не може. Можливо, Ангел Делапорте був інтимним другом її чоловіка, але тепер він мертвий.
Твоїм інтимним другом.
Теббі бере матір за руку. І підводить Місті до вільного місця. Вона витягує стілець, і Місті сідає на нього.
— Перш ніж ми почнемо… — каже Ґрейс. Перехилившись через столик, вона торкається манжети на сорочці детектива Стілтона й каже: — Мистецька виставка Місті відкривається за три дні, і ми сподіваємось там вас побачити.
Мої малюнки. Вони десь тут.
Теббі всміхається Місті і кладе свою руку в руку бабці. Перстень із перидотом поблискує зеленим на тлі білої лляної скатертини.
Ґрейс блимає очима на Місті і зіщулюється, як людина, яка йде крізь павутиння, нагнувши голову та мацаючи руками повітря. Ґрейс каже:
— Останнім часом на острові сталося стільки прикрого! — Вона глибоко вдихає повітря, піднімаючи на грудях намисто з перлинами, а потім зітхає і мовить: — Сподіваюся, що мистецька виставка дозволить нам усе почати наново.
Двадцять четверте серпня… з половиною
У ванній на мансарді Ґрейс набирає воду у ванну, а потім виходить, щоб почекати в коридорі. Теббі залишається в кімнаті, щоб пильнувати Місті. Щоб стерегти свою матір.
До речі, саме цього літа виникло таке враження, що пролетіли роки. Багато років. Дівчина, яку бачила Місті у вікно, коли та фліртувала. Ця дівчина, вона тепер майже як незнайомка з пожовклими від нікотину пальцями.
Місті каже:
— Тобі справді не слід палити. Навіть якщо ти вже померла.
Шкода, що в мистецькому коледжі не вчать, як повестися, коли ти дізнаєшся, що твоя єдина дитина може з легким серцем розбити твоє серце. Можливо, зараз, коли у ванній лише Теббі та її матір, саме час доньці і влаштувати облом своїй матусі.
Теббі роздивляється своє обличчя в дзеркалі ванної. Лизнувши свій указівний палець, вона підводить ним краї своєї губної помади. Не дивлячись на Місті, Теббі каже:
— Обережніше, мати. Ти ж нам уже не потрібна.
Вона витягує з кишені пачку, а з пачки — цигарку. Прямо перед Місті вона клацає запальничкою і робить затяжку.
Її труси мішкувато теліпаються на тонких, як палички, ногах. Місті знімає їх під сорочкою і закидає подалі, хвицнувши ногою в туфлі. Та й каже:
— Мертву я любила тебе набагато більше, аніж живу.
На руці з цигаркою — перстень від бабці, перидот виблискує зеленим у світлі, що йде від лампочки над раковиною. Теббі нахиляється, щоб підняти з підлоги закривавлену складчасту спідницю. Тримаючи її двома пальцями, вона каже: