Пам’ятайте! Всі перераховані вуглеводні продукти створюють підвищене навантаження на підшлункову залозу. Тому вищевказані продукти можна вживати не більше 300 г на добу. На відміну від них курагу, чорнослив, сухофрукти можна вживати без обмежень. Як відомо вони містять фруктозу, яка не зношує шлунок і внутрішні органи.
При інтенсивному навантаженні починають горіти жири - найбільш компактний енергетичний матеріал. Він дає 80% необхідної організму енергії. Зазвичай витрати на одного стрільця жирів становлять 50 - 60 г на добу. При напруженні організму, яке неодмінно виникає в горах - до 150 г на добу. Крім того, стрілець, який має достатній жировий прошарок, має менше шансів замерзнути, ніж виснажений.
В зв’язку з частими змінами температури повітря в горах, від спекотної до мінусової, найбільш надійним продуктом є звичайне свиняче сало. Завчасно нарізане, посолене та поперчене воно навіть при плюсових температурах може зберігатись надзвичайно довго. Для рейду протягом 8 - 10 діб вам цілком може вистачити 1,5 - 2 кг сала. Хоча сала багато ніколи не буває - кажуть: «дурне сало без хліба». Тому треба мати запас сухарів, бажано чорного хліба, тонко нарізаних, щоб зручніше було їсти. Можна використовувати і сухарі з звичайного батону. Їх ще в теплому стані треба запаяти в целофанові пакети. В такому стані вони можуть зберігатись роками. В Сванетії ми знайшли такі сухарі, залишені німцями ще 1942 року. Вони були цілком придатні в їжу.
Наші м’язи та сухожилля значною мірою складаються з білків. Тому, крім вуглеводів та жирів, при великих навантажуваннях організму потрібні білки. При тривалому недоїданні організм починає поїдати сам себе. При цьому знижується імунітет до хвороб та падає рівень активної уваги. Відновленню білків в нашому тілі найбільш сприяє м’ясо, а саме яловичина-тушонка. В свинячій тушонці значно більше баластних речовин, тому вона менш ефективна. З розрахунку - одна банка (200 г) яловичини на двох стрільців, вранці та ввечері. З досвіду бойових дій УНСО на Кавказі - досить часто ми стояли перед вибором - банка тушонки в наплічнику або зайва граната? Перевага зазвичай віддавалась гранаті. Тому доцільно складати такі види харчування на шляхах свого можливого відходу. Ще дуже важливо пам’ятати - не можна залишати недоїдені консерви в відкритих металевих банках. Через 4 - 5 годин ними можна отруїтись. Стрілецька група в горах повинна мати підвищену рухживість, тому загальне завантажування продовольством, зброєю, боєприпасами не повинно перевищувати 35 - 40 кг.
В гірському меню корисно використовувати вітаміни. Цибуля та часник не підходять - вони демаскують в лісі стрільця своїм запахом. Найбільш простіше взяти з собою вітамінні драже «Ундевіт». Вони продається в кожній аптеці. 3 - 4 пігулки «Ундевіту» нададуть непогану вітамінну підтримку вашому організму. Також дуже ефективним засобом є бджолиний мед, особливо змішаний з грецькими горіхами. Приймайте по одній ложці на початку та в кінці дня.
Запам’ятайте - нічого з того, що ви берете з собою, не має бути запакованим у скляну тару. Найкраще все запакувати у целофанові пакети або пластикові банки.
З собою в гори зручно брати бульйонні кубики. Але не забувайте, що вони на 80% складаються з солі, тому розраховувати треба по пів-кубика на одну порцію. Фізіологічна потреба людини в солі при підвищених навантаженнях - 20 - 25 г на добу. На висоті більше 2500 м нестача кисню змушує людину частіше дихати, що призводить до виділення значної кількості вологи через легені. Тому в горах на таких висотах слід пити кожні 30 - 40 хвилин. Але це треба робити помалу та повільно.
Харчування гарячою їжею при оперативно-пошукових діях в горах слід вести двічі на добу, наприклад, сніданок-обід та обід-вечеря. Реально цього вимагає бойова ситуація. Крім того, після обіду починається боротьба зі сном, та людина частково втрачає свої бойові здібності. Хіба що близько 16 години по місцевому часу можна перекусити (сало, чорнослив, щось солодке).
В горах на середніх та малих висотах не треба зловживати міцним чаєм та кавою. Найкращий напій - какао. Також на всіх висотах в горах дуже корисним напоєм є чай, заварений з звичайної аптечної ромашки. Зранку новачки в горах страждають на відсутність апетиту, проте їсти треба навіть через силу - інакше голод наздожене під час переходу.
Якщо починаються проблеми з постачанням продовольства, урізати пайок треба поступово. Пайок зменшується спочатку на третину, потім ділиться навпіл. Треба намагатись дотримуватись регулярного режиму харчування. При цьому бійці, навіть при значно зменшеному раціоні, не втрачають здатності до активних дій. Треба пам’ятати - відчуття холоду при недостатньому харчуванні різко зростає. Тому ночівлю треба робити теплішою, по можливості воду пити теплу. Такі дії зменшують енерговитрати.
І наостанок. Кожен стрілець повинен мати свою залізну порцію (недоторканий запас). Він створює у людини психологічне відчуття спокою, ліквідує страх голоду. Залізна порція розташовується не в наплічнику, а безпосередньо на поясі і містить добову норму харчів. Використовуватись ця порція може виключно з дозволу командира.
ПОСТСТКРИПТУМ ДО ДРУГОГО ВИДАННЯ
Кров пролита для ствердження права нації на державне життя, не засихає; тепло її все теплим буде в душі нації, все відіграватиме роль непокоючого і тривожного ферменту, що нагадує про нескінченне і кличе до продовження розпочатого.
Симон Петлюра
Вже після того як була написана ця книга, спалахнула чергова Російсько-Грузинська війна. По ходу цієї війни російські офіційні кола видавали завідомо брехливі, вигідні їм свідчення, вели безсоромну пропаганду, перекручували факти. Та й досі російська офіційна влада продовжує дотримуватись брехливого інформаційного плану.
Що привело до цієї війни, докладно повторюватись не будемо, все це вже викладено в нашій книжці. Але як бились та за що помирали російські та грузинські солдати - в Україні сьогодні знають, в основному, з упереджених проросійських джерел. Чому велика держава з 160-мільйонним населенням напала на 4-мільйонну Грузію, чи була ця війна помилкою, з якими вона закінчилась результатами, та чи варто чекати її продовження - на ці та інші питання я спробую дати відповідь. Не розібравши причини старих бід, ми не зможемо запобігти новим, тим, які загрожують смертю нашій батьківщині. Як писав великий Ф. Ніцше: «Людина майбутнього - це той, у кого найкраща пам’ять».
Історія полюбляє проводити паралелі. Так от, всі ці події до болю нагадують Російсько-Фінську війну. Та сама розстановка сил. Ті самі звинувачення маленької країни в агресії проти величезного азійського монстра. Більш всього непокоїть те, що і ця війна не остання. Росія ніколи не змириться з тим, що при владі в Тбілісі залишиться незалежний політик Саакашвілі. Президент Медведєв вже розпочав брудну кампанію, звинувачуючи М. Саакашвілі у всіх можливих і неможливих гріхах. Росія завжди була схильна до державного тероризму. Не маючи змоги підкорити народи, вона вдавалася до індивідуального терору особистостей, починаючи полювання та цькування лідерів непокірних націй. Знаходила їх та мстилась навіть далеко за кордоном. Згадаймо трагічну долю Симона Петлюри, Степана Бандери та інших. Саме тому виникла потреба перевидати нашу книгу, врахувавши нову військово-політичну ситуацію, яка склалась в сумнозвісному трикутнику Росія - Грузія - Україна.
В лютому 2009 року знімальна група УНСО в складі полковника Бобровича, поручника Білого та журналістки О. Білозерської виїхала в Грузію, щоб на місці ознайомитись з подіями та наслідками кривавого серпня.
В квітні 2008 р. в Бухаресті вступ України та Грузії в НАТО був відкладений. Але російському керівництву було ясно - рух цих країн в альянс невідворотній. А для Грузії просто життєво необхідний. Москва, вважаючи ці країни своєю традиційною вотчиною, зробила заяву, що ніколи не допустить вступу Грузії в НАТО. На Грузію ці погрози не подіяли, на відміну від України більша частина нації була за вступ в альянс. Тай вибір був замалий - або гарантії НАТО, або втрата незалежності.