Але я не є віденським психоаналітиком, тому зазначу інакше. Вам не подобається Янукович? То підіть втопіться, бо ви і є Янукович. Врешті, хто перднув в ліфті та нашкрябав слово «хуй» на п’ятому эт.? Часом не ви?
То що ж робити, шановні януковичі? По-перше, повне перевстановлення системи, а по-друге, лютий антивірус. Але є одне але, як казав Майкл Щур, бо операційну систему під назвою Вкраїна влаштовано таким падлючим чином, що, з одного боку, вона, як і будь-яка система, не може самовдосконалитися без зовнішнього втручання, а з другого, вона не підпуска до себе спеціалістів. Двічі за останні сто років зондеркоманди спеціально навчених тевтонських програмістів намагалися продертися до нашого системного блока. Але троянський вірус завзятості накопав на всіх підступах страшних вовчих ям духовності, натикав кругом протитанкових городів із шипастими буряками, оточив системним глибоким рівчаком народної мудрості і сам од себе охуїває.
Духівник агроельфійського народу Тарзан Громилович Шевченко свого часу слушно зауважив: і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Але емоційний акцент тут, звичайно, стоїть на другій частині прозріння. Варто було би переінакшити на: свого не цурайтесь, але ж і чужого научайтесь, суки, як вас земля носить. Таке, наче незначне, перепрограмування може значно підвищити ваші історичні шанси на популяційне щастя. Та це навряд чи, бо ми безкомпромісно плутаємо пиху із гідністю, надаючи перевагу першій.
Імєющій вуха, да почує, нєімєющій мозга, да помре. Омінь.
Діти мої! За часів Батька Хмеля голоту було покозачено. Сьогодні ж, в епоху Нових Аграрно-Промислових Королів, голоту стрімко помудачено.
Був у мого земного аватара на ім’я Подолай-хама XIV (хай йому грець) сусід по лєстнічной клєткє, хароша людина, лікар-терапевт і патентований агроельф. А прізвище він мав шляхетне — Вишневецький. Просто пупсік. Згодом виявилося, що справжнє його прізвище — Сова. Також прояснилося, чому і як сталася така мімікрія. Колись, у чергову мить життєвих випробувань, стало йому нестерпно соромно, що він Сова, а не Гольштейн або ж Габсбург. Почухав Сова свою врожайну дупу — і в паспортному столі його з лабораторною точністю перевіншували на Вишневецького. Але аристократичне життя з лисячими полюваннями та пишними балами не завітало до його скромної оселі в кооперативній багатоповерхівці. Карго-культ виявився самонайобом. Так гинуть мрії та розбиваються надії вкраїнської голоти на панування.
Але ж я, Недайбог, не такий дурний, як ото вам здається. Все бачу і уважно караю, ускладнюючи життєвий шлях тим, хто преться в бароковий палац через засрану клуню. Так сталося і з Совою, бо придбав він собі інструмента — шляхетне прізвище Вишневецький, та не знайшов йому застосування. Адже стару шляхту вигнобив Батько Хмель, це земне втілення Шиви (мого конкурента по божественних ексцесах), а асури-більшовики доконали цю славну верству. І залишивсь Вишневецький останнім, дуже самотнім шляхтичем на цілий кріпацький край. Без герба, без родоводу, з цікавою зарплатнею і сумними очима. А все тому, що він повірив не мені, а шаманським забобонам, до яких маєте схильність ви, дорогі агроельфи. Така вам навука, шановні. А яка — здогадайтеся самі. Омінь.
Про сусідських богів. Величати їх так: Бульбобог, Царьвсєябог, Молдобог, Ляхобог. Кожен із них панує над власним тереном, але часом зазіхає на сусідські чертоги, особливо Царьвсєябог, у котрого ця розвага перетворилася на владний невроз. Бульбобог поки що не дозрів до Вирію, та й навряд чи дозріє, бо він завів собі Вусатого Колорада і не опікується підопічними бульбоельфами, а таких богів не запрошують на метафізичні тусовки. Царьвсєябог вже давно їбанувсь на ґрунті антисусідського лютування та впав у міфотворчий клімакс, тому з Вирію його тимчасово виперли, бо заїбав. Молдобог, це просто веселий і трохи вгашений бог-нєвідімка з непоганими городніми врожаями і добрими перспективами на інтеграцію. Шкоди від Молдобога небагато, якщо не зважати на його алкоголічну співучість. Ляхобог же єдиний з нашого грайливого колективу, хто кинув пити і зажирів. Він скушний і з ним неінтересно. Я ж, Недайбог, ярмарковий торбохват з карними манерами, який, через власну експресивність, регулярно завдає собі невиправної шкоди. Що поробиш, такий характер — прокляті агроельфи доведуть до сказу навіть бога.