Пірнув я у світ сучасної агроельфійської прози та поезії. Вирішив ознайомитися з усім хоча б фрагментарно, бо, зазвичай, уникаю вашої прози і, тим більш, поезії.
Осягнув, для кого вигадано цей перфектний термін — гріх гортанобєсія. Для вашої агролітератури. Ельфійський автор, аби описати як саме подмухав вітерець, вдається до такого страшного жонглювання синонімами і особистими асоціаціями, що за два речення я втрачаю щойно намацане і забуваю про що саме йдеться. Гадаю, причиною є жахливе переконання: що більше ти знаєш синонімів, застарілих і невживаних у звичайному побуті агрослів, то краший ти письменник. Це дійсно справляє враження.
Діагноз: літпсихоз. Симптоми: маніакальне бажання описати і запхати в голову читачеві всі свої, навіть найдрібніші, враження та нікчемні відчуття від повної хуйні. Використання замість доречного слова «їбануло» ідіотських фольклорних конструкцій типу «бурцикпицьнулося». Вживання замість простого сполучення «холодний ранок» кошмарних висерів на кшталт «брунатно пронизане полум’ям чорноптахо блимнуло вихоплене, мовби сновида, межи окатистими хребтинами рушників небесної мушлі, ранкове бемкання пустки». Побудова — замість ясних та зрозумілих речень — непролазних філологічних колдойобин і лінгвопаралічних рівчаків. Загальна інфантильність свідомості, ідіотизм.
Лікування: щоденна декламація «Записок про Галльську війну» Гая Юлійовича Цезаря. Також рекомендую відрубання письменної руки в разі рецидиву. Бажаю вам психічної рівноваги.
Лікар-українолог Недайбог. Омінь.
Діти мої! Що ж це у вас коїться? Це ж кошмар — Янукович, Свобода, КПУ, бандерівці, хохли, кацапи, час від часу пробігають перелякані бульбоельфи, менти мочать когось кийками, натовп трощить паркан, хтось утік і його ловлять, інший тим часом вперто цупить корисні речі підводами, в Луганську сюрреалістичний православно-комуністичний ґвалт, і так далі, і так далі.
А що у них? Ну гарний концерт був у Братиславі, ну на природу хтось вибрався на лісапєді, ну хтось цікаве кіно подививсь, ну кіт прикольний кумедно всівсь і сидить. Хоббітшир, одним словом.
А у вас? А у вас битва Саурона з Дамблдором. Герміона Грейнджер мотає термін на зоні, Арагорн нишпорить парламентськими кулуарами з надією непомітно протягнути антиоркський законопроект в Верховній Ваді. Агроельфи сунуть ходою на Мінас-Тіріт, Горлум їбеться з Доббі в надприродний спосіб, Поттер зарубав сокирою дільничого міліціянта Гендальфа і втік до Мордови, в чорноцерківських казармах виведено нову, ще лютішу породу тітушкоорків. Назгули засіли в райрадах й пиляють ресурси, дементори лютують по селах. Жвавий жах.
У вас тут реальне Середзем’я, задрочене королівство в очікуванні війни і повернення легендарного та переможного короля давнини. І зватимуть цього короля — Володар Будяків, Принц Толоки, Князь Обжинків, Адольф Федорович Медведчук. КорольЗомбі. Надія агроельфійського народу. Де літописці цього новітнього міфу? Омінь.
Діти мої! З острахом очікую на ваше улюблене свято — День Незалежності. По часовій шкалі розташовано його дуже вдало і символічно. Серпень — фінал неробської епопеї. Одразу по святкуванню починається сезон робітничої вйобки. Символізм очевидний — отримали, пане, незалежність? То прошу до праці, шановний трудівниче. Розбудова, зміцнення, розширення та панування і т. ін. З погляду геополітичного феншую, досить вдале розташування. Але острах викликає сезонна навала вишиванок. Воістину, добре, що ви не індіанці, бо мусили б готуватися до навали пір’я, насмиканого з пташиних дуп. Вкотре стверджую, що вишиванка — не найліпший символ для самоідентифікації у ваших умовах. Зараз ліпше пасував би лицарський обладунок. Але ж воно дороге, і на городі в ньому не попораєшся — упрієш чавити колорадів. Тому колорадів, все ж таки, ліпше чавити вдягнутим у вишиванку. Омінь.
Гостював днями в Асгарді і зазирнув у Колодязь Майбутнього, куди дивитися можна лишень тевтонським богам. Аграрних богів до нього не підпускають навіть і близько, бо ті мають кепську моду плювати у священні криниці. Але оскільки я по дєдушкє німецький тевтон, то мені люб’язно дозволили ознайомитися з вашим майбутнім. Ось що я там узрів, діти мої.