2015 рік, смт. Упирятин. Продуктовий нічний магазін.
— Слухаю вас, шо будете брати?
— Здрасть, а це у вас шо? Шинка? Як вона, хароша?
— Свіжа, так. Ми сьодні с дєвочкамі брали на обід. Хароша.
— А до якого числа вона? Хммм... «Законотворча», сорт перший.
— Беріть, нормальна.
— А яка ще є? Може, ковбаса або сосіски, чи шо.
— Ну ось смачна в’ялена ковбаса, «Парламентсько-кулуарна», вищий сорт. Дорожча трохи.
— Виробник хто?
— Хмм... торговельна марка «Помета». Це з Прилук завозять.
— Ага, ну то вріжте грам двісті. А то шо? Оно там.
— Буженіна «Багатовекторна», фірма «Шляхетний кат» робе. Але вона не дуже. Там іноді запонки трапляються. Мій кум був зуба пощербив об ню.
— Так, ну тоді вріжте грам триста отої, по сімсят шість гривень, з салом. Та шо «Печерська смерть», так, виробник «Люта кара», ага. І сосісок, пару штук, отих «Позафракційних» зважте.
— Будь ласка. Шось ще?
— Пів-хлібини дайте ще. І дві горілки «Ярема Вишневецький».
— Прошу. З вас 148 гривень 8 копійок.
— Дякую. Щось наче м’ясо стало смачніше... чи шо. Як не візьму, то таке як наче цукрове, аж солодке. Навчилися робити, нарешті. Можуть, коли хочуть.
— О, так. Можуть. Коли хочуть. Так-так.
Рік минув з того часу, як в сесійній залі Верховної Вади запрацював м’ясозаготівельний комплекс «Позитивні зрушення» на нових німецьких потужностях. Тим часом у країні значно поменшало можновладців. Якість м’яса, тим часом, значно поліпшилася. Омінь.
Слухайте уважно і розумійте! Мить сатиричного аналізу гумористичної події незворотня, і вона прийшла, шановні людські істоти різноманітного походження. Подія, що приємно полоскотала божественні фібри моєї душі, мала би називатися так: втеча гладкого кнура з державних щаблів через системний паркан. Але чомусь вона прогриміла під наступною назвою — ректор податкової академії, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України, Петро Володимирович Мельник раптом десь дівсь.
Той із вас, хто має досвід городнього життя, безперечно, відчуває кумедність ситуації. По-перше, впадає в око ідіотське ім’я, як для кнура, Петро Володимирович Мельник. Раніше свиней так не називали. Боря — це максимум. Посада — кнур, кабан, свин, але аж ніяк не ректор податкової академії.
Особисто я не слідкую за надприродними циклами вкраїнського господарства, ба навіть намагаюся втекти за першої-ліпшої нагоди якомога подалі від цієї суворої фінансово-політичної толоки.
Але таку ідіотську історію, погодьтеся, складно пропустити повз увагу. Головне тут — не нахабний хабар і не клумак із пиждженими грошима, ні. Головне — мармиза втікача. Якби вона була менш вгодованою та набряклою, більш людською та шляхетною — резонанс не набув би таких обертів. Людина багато вкрала і втекла. Чому ні? Цей спорт давно став національною розвагою і вже нікого не дивує. Звичайний агроельфійський бойовий гоп-стоп.
Втекла, але була схоплена мусорами і закута в електронні кайдани, замість традиційних колодок, бо в країні є трохи прогресу. Чи ловили ви коли-небудь енергійного свина, коли той, проломивши гнилу огорожу, весело мчав на ворожий город чавити помідори? Це дуже цікава пригода, якшо ви не хворі на тромбофлебіт і закупорку судин. Гадаю, що панам мусорам також було цікаво заганяти впрівшу від переслідування істоту в її державотворче кубло. Уявіть собі — воно вкрало, вкрало багато і пружно тікає. А ви за ним, із колючим дрючком і карним наміром, несетеся городом, цибаєте через стиглі кабачки і передчуваєте очевидний фінал — вечерю. Врешті, ви заганяєте свина в клуню, але цей хитрун раптом прикидається Почесним Громадянином і вимагає негайно помістити його в елітну клініку для лікування пульсуючого від напруги тіла. Гра набуває такого бурякового відтінку, що відмовити кнурові майже неможливо, і ви погоджуєтеся на його слушні вимоги.
І тут настає сакраментальний момент — кнур, за довгі роки сумісного існування з людиною, багато чому навчивсь. Головне — навчивсь вдавати із себе майже людську істоту та непрогнозовано хитрувати з оточенням. Сталося те, чого не могло не статися — Петро Володимирович Мельник перегриз всеїдними іклами суперсучасні чіпізовані кайдани, схопив радюжку з грошима і на шаленій швидкості, через яруги і куширі, вирвався на волю, моментально позбувшись передінфарктного стану та пунцового кольору пики.