Той факт, що одна частина Вкраїнського Державного Утворення схопила Петра Володимировича на хабарі, а інша (за хабар) дала можливість цьому кабанові знову втікти — дуже підвищила мій настрій. Роздвоєння особистості на державному рівні робить життя свіжим й цікавим. Осатанілі свині крадуть гроші підводами, веселі мусора за ними полюють, знервована громада із непідробним інтересом пильнує за цими перегонами. А виходить з того дуже значна економія для кишені пересічного агроельфа. Можна не витрачати грошей на придбання збірочки оповідань О. Генрі, бо жоден О. Генрі не зміг би навіть й уявити собі такого довершеного паскудства. Також можна не купувати квиточка в кіно, бо такого Dolby Surround жодний кінотеатр не відтворить навіть за хабарі.
Діти мої! Неконституційний Сюрреалістичний Абсурдизм — ось справжня назва вашого державного ладу. Можливо, варто якось прописати це в Конституції? Хто за? Трьомастами голосами прийнято! Хрю! Тобто, омінь.
Діти мої! Оце ж спала на думку чудова ідея впровадити хитрий механізм громадських люстрацій. Такий, щоб можна було геть увсіх тарганів переловити, і щоб ніхто не сховавсь під маскою доброго громадянина. Дуже просто — робимо таку дворічну культурну супер-акцію за державний рахунок — абсолютно безкоштовні заходи й концерти, музейні виставки, театральні вистави, всілякі студії і збіговиська, по всій Імперії. Все, що тільки можна.
Але вхід на ці культурні містерії тільки за документом. От наприклад, організувати фестиваль шансону і всіх, хто на нього поперся, переписати у всеохопний реєстр. Потім запросити на гастролі визначні симфонічні оркестри з академічними програмами, і теж вхід за документом. Цих — в окремий реєстр. А тих, хто нікуди не ходив за два роки, теж в окремий кадастрик. І таким чином публіка два роки товчеться, палиться — хто чим в житті цікавиться. А рівно за два роки — раз! — і торба. Найдорожча ніч довгих ножів у всесвітній історії, по всій країні. Всіх громадян випасти і за категоріями: ходив бичара з тьолкою на «Лесоповал» двічі — все життя класти асфальт. Тричі ходив — «на хімію». Більше — смерть! Ходив у консерваторію або на виставку мистецтва Раннього Ренесансу — маєш бонус, наприклад муніципальний ґрантик на навчання або ж невеличку стипендійку. Нікуди не ходив — суворе попередження із натяком плюс штраф. Головне, всіх биків за одну ніч по всій країні накрити. Це, канєшно, буде непросто, бо, ясне діло, півкраїни під ніж ляже. Тре буде домовлятися із якимсь дружнім військовим альянсом про допомогу. А назвати цю операцію можна просто: операція Шансон.
Слухайте уважно і розумійте! Пишний ельфійський суржик складніше явище, ніж може здатися з першого погляду. Сів якось у маршрутку на Позняках, їду і прислухаюся, я ж бог, можу собі дозволити поприслухатися. Коли чую: «Остановіть на зупинці!» Ага, думаю, не кепсько. Їду далі, аж раптом пролунало: «Зупиніть на остановці!» Я замисливсь на мить і осягнув, що в одній і тій самій маршрутці можна вжити протилежні мовні конструкції з абсолютно однаковим сенсом, і тебе всі ото поймуть. Зупиніть на остановці, остановіть на зупинці, встановіте на останоувки, зупиніть на зупинкеу. Крім цього, існує мовна азазарівка для парламентського катування. А ще існують тячівський варіант закарпатського койне для надсекретних перемовин і так звана луганська мовчанка для похмурої реакції на власне життя.
Прєлєсть суржику в тому, що його досі не кодифіковано і він існує мінімум у двох основних варіантах: зупиніть на останоувки та остановіть на зупинкеу. Треба кодифікувати один із них і влаштувати лінгвістичний терор. Відкрити державні курси та укласти Великий словник вкраїнського суржа за редакцією міністра Тютюнника. Колись таки прийде час, і ми почуємо біля автобусної останоувки: «Дібіл, ти ж неправільно гавариш на суржі, ти ув школє вапшче вучился?» Омінь.
Діти мої! Проклятий Інтернет запропонував мені відвідати два онлайн-храми світоглядної ельфійської пропозиції. Пропозиції, яку ви даруєте світові, як би він того не уникав. Перший храм — сайт Української Аграрної Партії. Він потішив приємними текстами партійної програми, дуже дотепними і напрочуд концептуальними. Якщо сформулювати їх коротко і без зайвої лірики, то отримаємо універсальну колгоспну мрію: якщо ми замість цієї хуйні не побудуємо нормальну, правову і демократичну державу, то ніхуя не буде. Погодьтеся, це звучить чудово.