Выбрать главу

Ну от, я цю всю історію збагнув і упрів від страху. Зрозумів, що цього аватара українського парла­ментаризму з хвостом мені не здолати, а від цього переляканий я й прокинувся. І спалахнула в голові страшна думка, що Верховна Рада Вкраїни остан­нього скликання — це назавжди. Отак, бляць, і буде, допоки Земля не охолоне — Вічне Метафі­зичне Парламентське Кубло зі смачним і недорогим буфетом, а в ньому товчуться фракційні і позафракційні крокодили, і пиздЯть, і пиздЯть, і пиздЯть, і пиздЯть — вічно. А ми через щілину у веранді дивимось, дивимось, дивимось, дивимось... як вони пИздять, пИздять, пИздять. Омінь.

СЛОВО № 25. Агротрансгуманізм

Діти мої! Осягнув річ настільки очевидну, що аж спіт­нів. Виявляється, серед вас існують спеціально навчені агроельфи яких величають традиціоналіс­тами і консерваторами. Якщо ви десь (в гасторономі або в пенсійному фонді) бачили неприємно бородатих дядь і номенклатурно-одухотворьонних тьоть — то це вони. Ці дяді й тьоті оперують одним чарівним словосполученням «традиційні цінності».

Традиційні ж цінності, між тим, бувають різні, залежно від традицій. Традиції, своєю чергою, трапляються діаметрально протилежні — від свят­кового поїдання зміїного калу в Сочєльнік, і аж до фінансування космічних програм НАСА (це теж традиція, хоч і модерніша за канібалізм).

Розмірковуючи про це, второпав, що нема більш консервативних традиціоналістів, ніж послідов­ники вчення трансгуманізму, а підозрілі дяді з номенклатурними тьотями — це просто відгомін льодовикових змагань за шматок кремнію. Гідному устремлінню покращити людське життя, позба­вити людину страждань, віддалити мить її смерті, вдосконалити її здібності за допомогою передо­вих технологій (стрибки з бубном через мухомори теж колись вважалися передовою технологією) — цьому устремлінню більше років, ніж будь-якому чорносотенному вшануванню пеньків на галявині. Традиціоналіст і консерватор, насправді, це такий вчений-окулярник, який вигадує нові ліки від раку. Інженер, який конструює роботизовану лінію по складанню роботизованих ліній. Генетик, який втручається в ДНК з метою трохи поліпшити здоров’я нащадків. Вони — послідовники традиції, що зробила з лякливої абізяни винахідливу людину. Дуже консервативної традиції самовдосконалення, допитливості, жаги до життя, ну і далі за списком чеснот. Це — традиція гуманістичного спрямування і вона дуже давня.

А ще існує традиція зашкарубло-містичного напрямку, з бородатими дядями і духовністю. Агроельфійські традиціоналісти є типажами переважно городніми, неолітичними, розумово спокійними і мрійливими, адже неоліт — це епоха без воєн, без металу, епоха стабільних горохових врожаїв. А от традиціоналісти Близького Сходу або Кавказу досі не вилізли з епохи раннього заліза, а це були часи різанини, доступної зброї, осатанілих ватажків та хуйових врожаїв. Саме тому в кожної тамтешньої абізяни під ліжком сховано загорнутого в ганчірку кулемета і жменю канабістих шишок.

А ще існують традиціоналісти американські. Вони виховуються на цікавій, дуже консервативній тради­ції виробництва ахуєнно точних і коштовних ракет, котрі останнім часом розжилися гнучким інтелектом і обскакали в цьому плані багатьох випускників вкра­їнських учбових закладів. Ця традиція — поза часом.

Крім того, існує традиціоналізм московитський. Це традиціоналізм епохи бронзи, коли металева зброя є, але вона дорога, і тому доступ до неї мають тільки спеціально навчені підрозділи державних бабуїнів, котрі через цю обставину безкарно псують все живе.

Ще існує інший цікавий традиціоналізм, а саме словацький. Ця традиція полягає в тому, що там консервативно ніхуя нема.

Особисто ж я, Недайбог господь небесний, виступаю за Конституційний Агротрансгуманізм і наступні цінності: за аборти на гей-парадах, за антиклерика­лізм, але з преференціями для уніатів, за національну революцію, за ГМО, за генетичне втручання в мусорів, за відродження шляхетної бульбоельфійської мови, за Макдональдс, але з узваром, за ракетні удари по папуаських святинях (окрім буддійських монастирів і деяких адвайта-ашрамів). Також, за примноження романсько-готичного спадку в архітек­турі, за барокову музику в громадському транспорті і за андроїдів у державних приймальнях. Також я за темне ірландське, але проти Чєчєтова і слави рускава аружия. Окремим пунктом в моїй програмі стоять позбавлені практичної мети жорстокі лабора­торні експеременти над комувністами.