Оскільки мої попередні послання ти пускав на дупне діло, благо, папір у Небесних Нетрях м’який і приємний на дотик, я плюнув на тебе ротом і подавсь був мандрувати по інших світах. Подавсь, бо заїбався мати справу з такою кволою істотою, як ти.
Але несподівано сповнилося давнє пророцтво межигірських волхвів, де сказано: Року 2013 від Р.Х. диявол вкусить себе за потилицю і вдавиться. Варто було одвернутися від тебе, як ти заворушивсь і виліз зі своєї короварні на поверхню відповідальності. Ти молодець, агроельфе, але ж второпай, що той, проти кого ти підвівся, є дзеркалом твоїх власних гріхів. А гріхами твоїми можна гатити океанічні греблі та засипати тектонічні провалля. Ймення їм — Регіон, бо нема їм числа.
Твої гріхи мають земні втілення, носять нелюдські імена та плекають надлюдські устремління. Ось список цих демонічних пиздюків:
Демон холодної пихи — ім’я йому Кучдевдем.
Демон тупої впертості — ім’я йому Чивокуня.
Демон слизької омани — ім’я йому Окненомис.
Демон безжального серця — ім’я йому Окнечрахаз.
Демон освітнього тупняка — ім’я йому Воьрац.
Демон сліпого чужинства — ім’я йому Вораза.
Демон долбоєбізма — ім’я йому Вотєчєч.
І далі, агроельфе, за списком твоїх улюблених вправ.
Ці демони ховаються в тіні Чорного Птаха, ім’я його — Тукреб. Птах Тукреб, це дух сліпий на зарплатні п’ять тисяч гривень, і родом воно з села, і припиздило воно в місто, а хуйло воно здоровенне, хоч і тупе. Сила цього птаха в його недалекоглядності.
Отже, агроельфе, стережися та пильнуй гострозоро, бо ворог твій душі не має, отже, не має й жалю. Він може конати, але може й карати. Я, господь Недайбог, зроблю все від мене залежне і перетру з ким треба в Небесних Райрадах, але розрахунок тримай лише на свою збалансовану впертість, свою полум’яну завзятість та свій гострий заступ безпосередньої дії. Заступ, друже, це річ незамінна: ним зручно карати, а покаране спритно ховати в глибокі могили. Й те, й те доведеться зробити. Обскуби Чорного Птаха, а тушку його згодуй свиням народного елітаризму. Омінь.
Осягніть! Майже щодня ельфійський фольклор поповнюється новими міфами та персонажами: «волинская резня бензопилой», «Путін-хуйло», «візитка Яроша», «Топаз, дай команду» і таке інше. Ви живете в блискавичну епоху міфотворчості, а таке трапляється навіть не кожні сто років. Нарешті Котигорошко тікає на другий план, і перше за останні десятиліття по-справжньому творче покоління взялося засівати орану ниву майбутніх сенсів.
Новітні вигадки часом дуже перегукуються з казковими надбаннями ваших далеких пращурів. Іронічна візитка Яроша звучить майже як молот Тора або й сокира Перуна. І не важливо, що пан Ярош — звичайна людина, а не небожитель, як я. Котигорошко так само був простим колгоспником епохи пізнього палеоліту, просто йому пощастило народитися крепким парубком і публічно розбити їбло якомусь знахабнілому неандертальському регіоналу. Згодом це обросло казковими подробицями та цікавими побрехеньками про сердитого змія. Всі ці Ябиковичі, Царьови та Чєчєтови є селекційними дегенератами з дитячих казок про добро і зло. Ними дуже зручно презентувати діточкам ідею абсолютного, негарного зла. Пан Ярош на тлі цих патентованих потвор виглядає натурально як небесний лицар, посланець богів у світлих мітрілових обладунках, котрий летить рятувати знедолених крізь буревій.
Ваші конкуренти по міфотворчості (помосковщені маргінали-сепаратисти) на чарівну візитку Яроша здатні відповісти хіба що калом Дуґіна і то — вчорашнім. У новітній вкраїнській парадигмі є свій Саурон, свій чорний ворон Кутх, є свої асури і демони, свій хитрун Локі та свої чорні броньовані Слейпніри тевтонського виробництва. Звичайно, це виглядає не так пафосно і романтично через нашу схильність до окумеднювання реальності, але так навіть добре. Менше нарцисизму, більше самоіронії. Омінь.
Діти мої! Ворог ваш, Чухонський імператор Путін, є втіленням темної сутності з потойбіччя. Аватаром чорта, що керує чортами від початку існування чортів. Цей демон має кілька біблійних імен, але всі вони є лише авторськими псевдонімами. Справжнє ж його ім’я втаємничене, і ніхто не може промовити його вголос, бо якщо промовити його вголос, то ніхуя не буде, просто всі чомусь бояться. Справжнє ім’я Князя Пітьми — Айболіт Масакрович Вкравчук. Це чорт-довгожитель з планети Невдалих Реформ, що вдало маскується під приємного дідуся з добрими очима і великим життєвим досвідом. Не вірте йому, він отруйно пиздить.