Відчуваючи, що від мене приховано значну частину сценарію, я відбрехався і пірнув до ангару. Там мене перехопила організаторка цієї хамської інтриги, повідомила, що я щойно попалив весь їхній блискучий задум. Врешті, мене з картиною сховали в кімнатці з тілівізором, курити дозволили тільки на чорному виході і тікати було вже пізно. Я гадав, що сидітиму в студії, як і решта гостей, від початку програми, і там в мене що-небудь спитають або ж поцікавляться думкою. Хуй. Запис передачі почавсь, а я, як собачка, сидів в кімнатці до виходу в студію.
Але мить настала, і я поперся в студію під гучні оплески публіки, а за мною внесли й портрет Вадіка Тітушка.
Оплески вщухли, і я всівсь та налаштувався на діалог, але є одне але, як казав Майкл Щур. Пан ведучий оркочухонською мовою з московитським акцентом спитав в мене щось наводящее. Я, своєю чергою, відповів щось відповідне. Потім він поцікавився, чому, на мою думку, увічнено було саме образ Вадіка Тітушка, а не, наприклад, Вітька Хмурого, або Валери Вялого с района. Я ж відповів, що, по-перше, не я автор, по-друге, що пан Вадік потрапив в ідіотську ситуацію, куди міг би і не потрапляти — і все. На цьому моя трансляція завершилася, і далі я годину сидів мовчки, бо інтерес до мене телеканалом «Вкраїна» було втрачено до наступного планетарного циклу. Я сидів і дивився на різноманітних людей з Фастова і Києва, котрі потрапляли в страшні життєві ситуації, пов’язані з гопстопом, мусорським беспределом та системною несправедливістю, від чого ніхто з нас не застрахований. Ще раз переконався, що серед агроельфів багато звіроподібних істот, що воліють тільки одного — нищити агроельфів. Коротше кажучи, почув і побачив багато страшного.
Потім в студії з’явився якийсь колишній бандит, ще якийсь цупкий майстер самооборони з учнями, які пиздили один одного в якості прикладу самопорятунку від бандитів. Була також якась пані олімпійська чемпіонка з греко-римської боротьби. Пані сильно хуйнула одного з учнів об підлогу, при тому що була на шпільках брутально-червоного кольору, довжелецьких, як телеграфні стовпи. А я сидів і дививсь, дививсь, дививсь і мовчав. Говорили, переважно, про спортивну етику, про те, що справжній спортсмен нікада і ніколи не підніме руку на жінку, а більше всіх про це пиздів, як не дивно, Вадік. Це мене вразило, адже більшість професійних спортсменів майже не здатні ворушитися і думати водночас, за деякими унікальними винятками, втім, певний час я не втрачав інтересу до розмови.
Ну оце ж, шоу минулося, і став я разом з картиною просуватися на вихід крізь нетрі студії та натовп місцевих агроельфів. Аж раптом до мене підгребла та жлобкувата пані з іще однією ропухою і заповзялася висмикувати картину з рук. Кажу, пустіть, тьотя! А вона — падарі картіну! Я ж кажу їм, що це приватна власність. Вона у відповідь: «Мнє начхать, пачіму ти сєбя, напрімєр, нє нарісавал???». І відірвала, лярва, від картини мотузку, на якій портрет має висіти. Вже думав, що мені край, що загине картина від руки цієї клопині — і що потім казати Бурмиленку? Але служба охорони телеканалу врятувала мене від пролетарської люті і відтіснила їх кудись у натовп. Я ж пірнув в машину та втік, в розпачі і зажурений.
Там, на телеканалі, є сюрреалістичний буфет з маленькими бутербродами. Висота стелі, мабуть, метрів шість, чи більше, схоже на фрагмент промислового цеху, але від підлоги до самої стелі все поклеєно фотошпалерами. На тих фотошпалерах намальовано масштабний краєвид давньогрецьких руїн і виноградників, з колонами та фрагментами античних храмів. Дуже гарно. Сподобалося.
Ось вам, шановні читачі, надактуальна і приємна новина. Президент Вкраїни Багатовектор бик’Ябикович привітав лідера кубинської революції Сарделя Піастро з нагоди його 87-го дня народження. Про це повідомляє прес-служба глави держави.
І це, безперечно, є гарною новиною, хоча звучить вона майже як — Президент Вкраїни Багатовектор бик’Ябикович привітав лідера біологічної еволюції, ватажка мисливського племені хункпапа-сіу, пана Сідящєго Бика з нагоди вдалого полювання. Про це повідомляє прес-служба Великих Озер.