Дійсно, бики мають вітати одне одного зі святами, бо не привітати Сідящєго Бика було би геть не комільфо, особливо якщо ви бик отсідєвший. Так, шановні, чимало сучасних новин наче висмикнуто з досі актуального минулого, а деякі мало чим відрізняються від медійного шуму тридцятирічної давнини. Але нам, щасливим мешканцям Піднебесної Наддніпрянщини, ще дуже поталанило, адже існують країни, де місцеві володарі та ватажки й досі гуляють на похороні пана Андропова.
Міркуючи про це, вирішив на хвилинку зазирнути в світ радянських новин. Новини бувають негайні, а бувають нагальні. Негайною новиною є таке повідомлення УНІАН: В Черкасах працівники міліції врятували 7-річного хлопчика з помешкання, в якому спалахнула пожежа. Хоч нині й мало хто повірить в таку шляхетність міліціянтів, і згодом може виявитися, що вони просто хотіли того хлопчика підсмажити та ізжерти, але щось завадило. Нагальною ж новиною є візит Костянтина Устиновича Черненка на московський металургійний завод «Сєрп і молот», і для багатьох це дуже свіжа новина. Принаймні я почув про це вперше.
Споглядав за стриманим дійством візиту в радянській програмі «Брємя» за 1984 рік, через ютьюб, звичайно. Дивився на цей номенклатурний обряд і розумів: за пару років все самонаїбнеться так, шо і кісток не зберуть, але ж вони там, в передачі, навіть і не здогадуються про це. Костянтин Устинович Черненко та «Серп і молот» — звучить дуже надійно. Втім, Бітлз почав, а Цой доконав і Черненка, і серп, і молот, з чого я дуже тішуся, оскільки не витримав би такого життєвого щастя. Став би болєє сільнєє несамовитий, ніж є зараз.
А між тим, Царпутін пружно лютує в сусідських новинах, а підпанок Лукашенко влучно сіє брехню і конюшину на колгоспних полях, майже за модою 1984 року. Нас же врятувала від такого жалюгідного тла вперта любов до Безладу. Врятувала від щирої робочої вдячності за турботу про трудову людину. Лукашенко дуже вже примітивний, навіть для нашої публіки. Царпутін занадто холодний, як дохла скумбрія. А в нас приживсь зовсім інший тип торбохвата. З усіх боків приємна особа бик’Ябикович. Роздвоєння особистості — раз. Хитрунчик — два. Хазяйновитий — три. Гладкий — чотири. Важкий — п’ять. Смачно вгодований — шість. Однак, бунтівні агроельфи звинувачують бик’Ябиковича в тоталітарному стилі правління і навіть примудряються порівнювати його із Гітлером. Звичайно ж, він не такий.
Багатовектор — звичайний квартирний тиран, яких в нас півкраїни, а в тоталітарних суспільствах придушені тотальністю верстви населення дуже якісно кладуть асфальт — і цим все сказано.
Так розмірковуючи про новостійні колізії, несподівано осягнув — як саме влаштовано вкраїнську зовнішньополітичну агресію. Дуже просто влаштовано — соковитий і незламний У-Вей. Оцей У-Вей було винайдено стародавніми китайськими шизофреніками лаоського віросповідання. У-Вей — принцип безопірної дії, де нема ані роздуму, ані розрахунку, ані бажання, є тільки безсистемно пульсуючий мозок.
Свого часу споглядав У-Вей у дії. Ми з однокурсниками вирішили пограти в футбол з досвідченою інститутською командою, згуртованою і зіграною як римська маніпула. Власне, футболом ми ніколи не цікавилися, але мали час на розвагу. І проти інститутських чемпіонів вийшла грядка сутулих агроельфів, що не в курсі ні про командну стратегію, ні про правила гри, ні про спорт як суспільно корисне явище. Ми виграли. Там я зламав на нозі палець, видираючи м’яча у члена нашої ж команди при спробі забити його у власні ворота.
Несамовитість і непередбачуваність — дієве вчення древніх китайських стратегів. Цим вченням керується вкраїнське державне утворення, і, хтозна, може, тим і врятується від хитрих та далекоглядних кремлівських ватажків. А може навіть і від білоруської військової експансії. Легко собі уявити, як після важких перемовин з Москвою про вступ до Митного Союзу, ельфійська урядова делегація приїде з пакетом ретельно підготованих до підписання документів у Кремлівський Палац З’їздів. І як з цієї урочистої нагоди в Царь-ресторані буде накрито коштовний Царь-банкет. І як через якусь безглузду випадковість, прямо там, на Царь-банкеті, Україна вступить до Царь-НАТО. І пиздець. Цілком можливо, що за машкарами наших парламентських бабуїнів ховаються старожитні китайські мудреці, а бик’Ябикович геть ніякий не Ябикович, а Лао-Вітя. А Айболіт Давилович Купа, так той взагалі — жовто-блакитний імператор Хуан-ді.