Дійсно, а чи потрібна Україні столиця? Тільки паскудять місто своїми державотворчими міазмами. Пропоную таку форму правління — безстоличну.
В коровоградському лісостепу, подалі від селищ, будується циклопічний бетонований куб з кімнатами. Без балконів і вікон. Туди підводяться всі комунікації, всілякі там дроти, шланги, пневмо-пошта, труба з рідкими харчами і труба на кал. Заганяється туди вся парламентсько-міністерська пиздота і хай роблять. Раз на тиждень вологе прибирання. Раз на рік — зарплатня. Одяг видавати так. Пиво тіки по святах. Рогань. Хай сидять і рішають діла.
В парадняку на вас накидається уркаган з кастетом, розбиває вашого цивільного писка, віджимає ваш улюблений гаманець з улюбленими грошима, густо харкає на вас туберкульозною слиною, дивиться на вас, який ви гарний. Ви ж, луплений та уреканий, з калюжі зі слини і крові бадьоро кажете:
— Давайте знайдемо компроміс, пане уркагане. Сторони мають знайти юридичний механізм урегулювання цього конфлікту. Ми повинні розуміти, що знімати з себе відповідальність за цю ситуацію не мають права обидві сторони.
А урка вам каже на це:
— Так, мусимо дати виважену оцінку ситуації, що склалася, та не розхитувати парадняк. Ми проведемо ретельне розслідування і не будемо виносити це за межі правового поля.
А ви йому відповідаєте:
— Пане уркагане, давайте в березні 2015-го року проведемо перевибори уркагана нашого району і виробимо компромісний механізм важелів-противажелів, щоби в подальшому такі перегіби на місцях не повторювалися.
А урка такий дивиться на вас і каже:
— Давайте. Тока я за півом схожу сначала.
От я колись трохи займався айкідо, а потім кинув, бо одного з моїх братів по цьому непотрібу покусали зранку собаки, коли він якраз перся на тренування. А як тікав від них, то зламав ногу і потрапив в лікарню з покусаною сракою і переломаною ногою. Це ж просто прєлєсть. І я осягнув — щось тут нє так.
Але раз навички з айкідо знадобилися. Їхав у маршрутці на задньому сидінні, салон порожній, шофер — опасний вася-шумахєр. Ну оце ж, воно так різко загальмувало, що я, як космонавт у невагомості, стрімко полетів у салон, і якось так елегантсько та автоматично перекувицьнувся і так ладно приземлився, що аж прозрів. От що значить навчитися правильно падати, бо баняка, канєшно, розбив би, якби не це тимчасово набуте вміння.
Чому ж я повівся на це айкідо. По-перше, ето красіво, а по-друге, тренер озвучив головний принцип цього шляхетного єдиноборства: поки маєш можливість втекти — тікай! Мені цей принцип сподобався, бо здоровля забагато не буває. Дивуюся, чому досі нема такої школи бойових мистецтв, де викладали б саме технічну втечу як технологію виживання і перемоги? Адже коли людина сильно перебздить, та ще й коли п’яна, то вона здатна на героїчні звершення.
Одного разу я напився п’яний і вечором біля метро мене перелякав якийсь агроельф. Він просто хотів позичити пачку цигарок і показати мені, який в нього гарний травматичний пістолет. Я так пересрав, що переміг його пляшкою каберне по голові. От він ніхуя не боявся, а я зосліпу так злякавсь, що аж переміг. Влучно боятися — ось істинно переможне мистецтво.
За шо люблю торчків футболу, так це за їхню таємну мову. Статус в фейсбуці, приміром, «!!!!» — означає, що якась людина на на ім’я Жозе Жоао, в неймовірному стрибку йобнула головою по круглому предмету і влучила ним туди, куди хотіли п’яні в сраку дяді в прокуреному генделику. І всі все одразу розуміють. Це неймовірно.