Далі маємо другий за впливовістю і новітніший за походженням психоделічний культ іноземного виробництва — комувнизм. Гішторична наука стверджує, що у Піднебесну його занесено під час Першої Лютої Війни напередодні виникнення королівства Уересер. Вигадали це світоглядне непорозуміння гноми-цадики Тевтонського Райху, і на багнетах асурського війська готичного королівства Лєнінбург рознесли по всій Чухонській Імперії, зокрема й по Наддніпрянщині. Сталося це за підтримки місцевого малоосвіченого маргіналітету та оркочухонського електорату. Це каргохоббі стало улюбленою справою частини населення Наддніпрянщини майже на сімдесят років існування Уересер, незважаючи на феноменальну смертність під час практичних занять і надочевидну брехливість доктрини. Втім, практикували ретельно, що врешті й довело Чухонську Імперію до конвульсивного сказу. Цікаво також, що переважна більшість агроельфів тримала при цьому по своїх кишенях крепкі дулі так званого двоємислія, але встановити — що таке це двоємисліє — науці поки не пощастило. Можливо, чаклунський оберіг із котячого пір’я або чиїхось зубів.
Суть комувністичного вчення полягала в тому, що агроельфи мусили цілодобово вірити в існування свободи, рівності й братерства та масово гинути на будівництвах Вражаючих Циклопічних Проектів. Наприклад, одна з тогочасних культових практик ілюструвалася таким гаслом: «Дайош з голою сракою у відкритий космос!». Тим часом, поки агроельфи конали на виробництвах чавунних чушок і ватників, найбільш хижі та хитрі представники чухонської оркористократії, дніпропетровської шляхти та гномів-цадиків жиріли на необмеженому доступі до імперського дефіциту в затишних державних санаторіях. Завдяки колонотерапії та іншим оздоровчим процедурам під коштовний вірменський коньяк вони почали жити занадто довго, і через це повпадали в непробивний номенклатурний маразм.
Утім, вчення було розраховане практично на один цикл, бо чухонські оркористократи, хоча й через силу, але таки заходилися помирати в напрямку Пекла. Вічна старість, все ж таки, набридає. Хоча цей релігійний експеримент й скінчився швидко, він дуже вплинув на ментальні особливості агроельфійського народу, якому припала до душі романтика Циклопічних Проектів, освіжаюча голодуха та незабутній образ першої в світі голої сраки на орбіті, що передає точні сигнали нікому не потрібного чухонського часу. Особливо великого розмаху культ набув у Краї Колишньої Слави Дриндурас, Чималій Лугандоні, Хитрограді, Чугуєвському Укрєпрайоні та на півострові Грим, серед орків, гопників, поорчених агроельфів, чухонських виселенців та георгієвських кавалерів, котрі, власне, й були кастовими служителями цього культу. Взагалі, в різних формах цей культ був поширений по всіх теренах колишніх чухонських колоній.
Третім і, мабуть, найбільш харизматичним культом Піднебесної Наддніпрянщини був місцевий агромілітарний культ півбога Героя Перуновича Бандери та його пророка, небесного воїна-друїда О’Шукевича, з кривавими нічними жертвоприношеннями чухонськими обпатраними тушами на вівтарях готичних храмів Львувського Кресу, провінції Bo-Лінь, Кобзарщини та королівства Дика Хортиця. Перекази стверджують, що воїн-друїд О’Шукевич зійшов із небес під час визвольних змагань агроельфів за незалежність прямо посеред Другої Лютої Війни, що в ній билися між собою Тевтонський Райх, Чухонська Імперія, Реднек Емпайр, Грейтланд і ще декілька державних утворень. О’Шукевич спустився в одне з урочищ Психопатських гір, де в глибокій печері спочивав півбог Герой Бандера, який уже тисячу років чекав на останню битву богів. Пророк закликав Бандеру на битву, що вже вирувала, той чудесним чином підвівся з могили, покліпав трохи очима, поцікавився котра зараз епоха і підняв повстання проти тевтонів, оркочухни та ляхоельфійської шляхти.
Під його прапори стікалися агроельфи, кволомийські гноми, фаріони, колишні зольдати Ваффен-SS і навіть полонені оркочухонці й асури. Війна тривала, надії зростали, але згодом О’Шукевич зрозумів, що боги конкуруючих міфологій перебувають у дещо кращій за Героя Перуновича формі, з огляду на вражаючу лють його ворогів. Півбог чухонської міфології Йосип Двалін на чолі свого оркочухонсько війська, після страшних виснажливих боїв переломив хід битви богів на свою користь і забив тевтонського півбога війни Вервольфа Гримлера, як сивого мамонта, а тоді взявся й за Героя Бандеру та інших дрібніших богів та півбогів. Але той заховався разом з О’Шукевичем в темних лісах Психопатських гір і звідти роздавав чухонцям націонал-патріотичних піздюлєй. Врешті, Герой Перунович Бандера осягнув, що прийшов час вознестися на Небо до кращих часів, а пророк О’Шукевич дивним чином обернувся звичайним кволомийським вуйком та й розчинився в натовпі заробітчан. До пори до часу.