Про новітню гішторію Наддніпрянської Піднебесної відомо чимало. Остання велика війна з Тевтонським Райхом, незважаючи на перемогу, все ж таки підкосила Чухонську Імперію, вона не подужала економічної та культурної конкуренції з потужною країною Реднек Емпайр, і, починаючи приблизно із сімдесятих років XX століття, Чухонська Імперія почала потроху занепадати, аж поки в 1991 році її остаточно не перекосойобило і вона не самоліквідувалася, з гучним лязкотом розпавшись на кілька державних плантацій. Столиця імперії, Цар-Гримль, не втримала важелів управління підлеглими королівствами і, зрештою, перейнялася втриманням своїх, власне, чухонських земель. Відпали Лютьва, Латва, Мудь, утворилося Неіснуюче Царство Лу, або Бульболенд зі столицею в Батькограді, відокремилося молдованське королівство Винланд. Відпали Хачланд, Сванланд, вирвалися на волю очманілі оркські осередки Центральної Автовазії. Що й казати, сама Чухна ледве не розсипалася на зручні фрагменти, але Цар-Гримль вчасно очуняв, втримався і навіть почав неприємно сіпатися, зважаючи на вдалу нафтову кон’юнктуру. Втім, мова не про нього.
Що ж відбувалося в цей доленосний час у Піднебесній Наддніпрянщині?
Точилася бадьора штурмовщина розбудови, поки Чухна не очуняла остаточно. В 1991 році Чухонський імператор Горбачорт зрікся влади та дозволив хитросракому королю Уересер Айболіту Масакровичу Вкравчуку підписати Угоду про Незгоду. Таким чином Вкравчук став імператором і утворилася Наддніпрянська Піднебесна Імперія, до складу якої увійшли наступні землі і васальні терени: Троя, Пуща-Заспа, Конча-Водиця, Кобзарщина, провінція Bo-Лінь, Львувський Крес, Юдланд, Королівство Дика Хортиця, Монтесуми, Чернігівська Порожнеча, Чугуєвський Укрєпрайон, Лохвицько-Упирятинська Аномалія, Салтівська Прірва, Грим, Край Колишньої Слави Дриндурас, Чимала Лугандонь, Отруєний Ліс та інші локації.
Піднебесна ледве трималася на президентсько-парламентських милицях, але агроельфи дивилися в майбутнє із обережним оптимізмом та заходилися ліпити щось віддалено схоже на суміш мусорської дільниці та організованого злочинного угруповання. Перш за все вони обрали собі Верховну Ваду Агроельфів, затвердили на загальних зборах право на тимчасове панування імператора Айболіта Масакровича Вкравчука й почали собі господарювати. Від початку все йшло тяжко, але й весело, і до Верховної Вади Агроельфів на тлі згаданого оптимізму продерлися, власне, агроельфи, націонал-патріоти, містики-характерники, кілька гномів-цадиків та георгієвських кавалерів, парочка наддніпрянських філософів-космістів, значна кількість замаскованих під антропоїдів чухонських агентів і дриндураських орків, котрі певний час не мали значного впливу на всю цю агроельфійську пиздобратію. Час минав, імператор правив, ельфи билися в парламенті з чухонськими агентами впливу та гномами-цадиками і насувався час шо-то решать, бо Піднебесна мусила вже якось багатіти, а процес, якщо чесно, пригальмувавсь.
Із нетрів дніпропетровської управлінської шляхти було висунуто нового кандидата на посаду імператора на ім’я Айболіт Давилович Купа. Це був досить молодцюватий шляхтич-господарник із непоганою громадською підтримкою в Піднебесній. Після страшного політичного ґвалту його врешті було обрано імператором, і він одразу почав керувати. В столицю імперії Пущу-Заспу одразу понапирало багацько дніпропетровської гербової шляхти, котра понавозила із собою кріпаків, батьків, водіїв, родичів, орків, георгієвських кавалерів та іншого аграрного елементу. Купа побудував міцну вертикаль влади, укріпив її всім цим непотребом, і, зафіксувавши залізною рукою гарну стабільність, тихо запанував. Але вже відчувався подих стагнації, адже поки Купа панував, а агроельфи хлопали вухами, у Верховній Ваді набирала силу і зміцніла потужна дриндураська резидентура, котра складалася з відвертих гопників, орків, поорчених агроельфів, агентів Чухонської Імперії і найбільш грошовитих гномів-цадиків. На Піднебесну Наддніпрянщину впала тінь реформи.
Варто зазначити, що в навколишньому світі також відбувалися буремні зміни. Престарілий Імператор Чухонської Імперії провалився в алкоголічне самадхі, зрікся влади і невдовзі самонаїбнувся. На його місце видерся чухонський силовик Полковник Владіміровіч Царпутін, висуванець угрооркського кагебешного лобі, родом із містичної цитаделі добра — королівства Лєнінбург. Молодий та спортивний, він швидко прикрутив гайки всім, кому тільки міг, розігнав стару і кволу чухонську еліту, обклався з усіх боків чухонськими гномами-цадиками, службістами, особістами, георгієвськими кавалерами та служителями торговельно-розважального культу Цар-Гримської мракославної церкви і почав хижим оком цікавитися обстановкою в сусідів. У той же час західні королівства заходилися об’єднуватися в одну заможну формацію, що іменувалася Ойро Емпайр, та почали жиріти й багатіти.