Агроельфів почали брати завидки і настав час визначатися — або Піднебесна долучиться до Ойро Емпайр у ролі економічного землейоба, з огляду на реальний стан справ, або ж її знову накриє залізним самоваром гарячкового чухонського братерства, після чого Наддніпрянщина взагалі зникне з усіма своїми агроельфами і проблемами в темряві гішторичної справедливості. У всякому разі саме такі настрої панували серед ельфійських аналітиків, хоча поміж них крутилися й кілька адептів третього шляху. Знаний аналітик Відро Торчинський закликав у своїх проповідях: «Браття і сестри! Щось насувається, давайте вчверимо якусь хуйню абощо!» Але агроельфійське суспільство на ту мить ще не дозріло до рішучої дії.
Отже, поступово окреслився такий соціополітичний розклад сил в Піднебесній: Дриндураська промислова оркористократія почала з усіх боків чавити дніпропетровську гербову шляхту і нав’язала імператору Купі, який втратив політичний нюх, свого висуванця на посаду агроканцлєра. Звали його Багатовектор бик’Ябикович, походив він із старовинного роду дриндураських гербових орків бик’Ябиковичів (родовий аристократичний префікс «бик» відповідає тевтонському слову «фон» або ж чухонському зауваженню «хуй»). Торбохват, шахрай і вбивця — так його характеризують тогочасні хроністи.
Цей бик’Ябикович довго сидів своєю сракою на посаді імперського коменданта Дриндураського Краю Колишньої Слави, мав потужну підтримку серед орків, поорчених ельфів, георгієвських кавалерів, місцевих гопників та чухонських виселенців і з невідомих причин отримав репутацію «крєпкава хазяйствєнніка» (оркочухонське запозичення, в перекладі агроельфійською цей вираз приблизно означає «крадій та пиздло»). Отже, якщо не поринати в усі тонкощі дуже заплутаної та хитрої наддніпрянської політичної гри, можна зазначити, що дриндураські оркористократичні кола готували коменданта бик’Ябиковича через посаду агроканцлєра на роль майбутнього імператора Піднебесної Наддніпрянщини. У 2004 році, за старим штилем, було оголошено про Ритуальні Виборчі Перегони і почалася соціяльна колотнеча.
Формальним конкурентом агроканцлєра на виборах призначили ельфійського висуванця (в минулому також агроканцлєра імперії) Вектора Крадійовича Бджол-Прущенка, сертифікованого і дуже хитросракого ельфа націонал-демократа, походженням із пробивних кріпаків, хоча є свідчення, що серед його предків траплялися також і комахи. Тим часом у нетрях агроельфійських мас і кулуарах Верховної Вади визрівали тенденції, які й визначили подальший розвиток подій. Як і було заплановано імператором та оркористократичним лобі, Ритуальні Виборчі Перегони з невеличкою перевагою виграв бик’Ябикович, але тут несподівано почалася заворушка, котру згодом було названо першою в історії Заворушкою без Наслідків, і на її честь навіть було видано кілька красивих фотоальбомів на згадку.
Суть події наступна — жвавіша частина агроельфійського соціуму, котрій перспектива правління в Піднебесній некерованого бикуна здалася естетично непривабливою, кинула закручувати в консервації щойно зібраний на городах врожай, взяла тотальну відпустку на роботі і вирішила провести її в столиці імперії Пущі-Заспі. З Кобзарщини, Львувського Кресу, Трої, провінції Bo-Лінь, королівства Дика Хортиця, Чернігівської Порожнечі і навіть з Чугуєвського укрєпрайону та інших куточків імперії в столицю підводами й пішки понапирала така кількість агроельфів, що, як співав популярний в ті часи чухонський вівтарний виконавець, запахло весной.
Це делікатне повстання вчасно очолила люта жінка і здібна ораторка, висуванка дніпропетровської гербової шляхти пані Волькірія Тормошенко, знана на той час сенаторка і парламентський діджей. Актуальний імператор Купа мудро та надовго зачинився у своєму родовому маєтку і тихенько зайнявся улюбленим спортом, а бик’Ябикович так пересрав, що зробив вигляд — наче назавжди перетворився на холодний політичний труп. Літопис описує це так: «В роцѣ 2004 приїдохомъ агроельфовє і уєбаша комендантовє, але не дужо мрачно».
Зрештою, несподівано виявилося, що на загальних агроельфійських виборах виграє не бик’Ябикович, а Вектор Бджол-Прущенко котрого підтримала виразно агроельфійська частина суспільства, націонал-патріоти, солдати Ваффен-SS, фаріони, кволомийські гноми Львувського Кресу, ельфи провінції Bo-Лінь, кріпаки Кобзарщини, містики-характерники Дикої Хортиці, духи природи Чернігівської Порожнечі, мешканщі Пущи-Заспи (що й стало вирішальним фактором), а також Троянські гоп-берсерки і, звичайно, кілька філософів-космістів.