Допивши чай, Равеш подякував ельфійці. А та замислено подивилась на нього і промовила:
— Слухай, може підемо далі разом? Бо я ніяк не підберу для себе супутників. Я легко долаю далекі відстані. Росла, здебільшого, із гномами, тому звикла скоріше бігати й лазити по скелях, ніж складати вірші та займатися музикою, як то ведеться серед ельфів. Твій друг не буде проти?
— Ні, що ти! Ми з радістю тебе приймемо! Як припаде тобі до душі наша спілка, будемо триматися втрьох. Та в гурті й веселіше! Ви, ельфи, любите погомоніти віршами. Я — гном, і на таке не здатний, а Ламу інколи кортить язиком помолоти. Я ж відчуваю! Хочеш, давай допоможу скласти речі та й пішли! Ми тут поруч!
— Що, прямо зараз?! Ні. Краще я вранці до вас приєднаюсь. Адже я й постіль собі налаштувала, і вечерю… А так раненько до вашого табору з'явлюся, та й помандруємо, коли все буде гаразд. До того ж, у мене іще одне питаннячко: твій друг не причепа, як буває між ельфами?
— Ні, ні! Він хлопець порядний. Ті, про кого ти говориш, сидять по поселеннях. Я знаю його змалечку, і ніколи дівчата на нього не скаржились! Та ти вранці його побачиш — сама зрозумієш. Отже вирішили. Ми на тебе чекаємо. Пройдеш з півкілометра вгору річкою, і там на озері побачиш дим нашої стоянки.
— Що ж, може й буде з нас непогана команда. Чекайте!
Рав закинув на плечі впольовану козу й побрів берегом. Не минуло й чверть години, як він побачив дим, і майже одразу — свого друга, що ніс казанок з водою.
— Гей, Лам! Ти ще не занудився на самотині? — заволав гном здаля. — А наша компанія, можливо, збільшиться! Я щойно з однією ельфійкою познайомився. Трохи молодша за нас, але мені одразу сподобалась! Не те, що ті дівчата, які сидять по селищах. Ця — справжня! Як тобі до смаку припаде, хай з нами третьою буде. До речі, теж мріє про Асарх!
— А чого б це я був проти? — розсміявся Лам і повісив казанок на вогонь. — Аби співрозмовниця була цікава та не стогнала в дорозі!
Тихий світанок котився понад горбами та понад озером. Лам, що завжди прокидався першим, вибрався з куреня, наспівуючи собі під ніс:
Крекаючи від задоволення, він умився в озері й пробігся трохи уздовж лісу. Тоді, тихцем, аби не збудити гнома, знову заліз у курінь і розкинувся на своїй дорожній постелі, що була зшита із шкір мішком, під який на ніч підкладалися гілки хвойних дерев та трава.
Світанок вже залив усе небо й Ламу не спалося. Будити друга він навіть не збирався, бо всі ж добре знають, як ті гноми люблять поспати вранці. Трохи полежав, тоді тихо вибрався до кострища. Роздув припале золою вугілля, заварив свіжого чаю…
Життя прокидалося. З-під ріденьких золотавих хмар впала із тихим посвистом зграйка зеленокрилих пташок. Розсілася, в гаморі голосних розмов, на прибережних кущах. Під берегом у воді час від часу сплескувала риба. Скоро вже мала з’явитися й майбутня супутниця. Як кажуть ельфи: «Дорога гарна новими знайомствами». Може й у них складеться цікаве знайомство!
Коли Лам досмажив рибу на гілочках, що надавали їй приємного аромату, гном одразу прокинувся, не витримавши тортур запахом готового сніданку. Друзі згорнули табір, і тільки що не починали снідати чекаючи на свою гостю. Скоро ельф стріпнув довгими вухами й почав уважно дивитися на кущі, якими густо заросли береги озерної коси. За кілька хвилин з’явилася Маарісаа, легко крокуючи росистою травою, що шурхотіла під її високими чобітьми, що були гарно прикрашені аплікаціями із кольорової шкіри. Одягнена вона була, як більшість мандрівників, у шкіряну куртку й штани із шерстяної, теплої тканини. Свій досить великий рюкзак вона несла легко, майже не спираючись на довгу палицю з залізним навершям, що давало змогу використовувати її за потребою або як багор, або як бойовий спис. Така, звична у їхньому краї, зброя могла стати в пригоді і на випадок зустрічі з ведмедем чи іншим великим звіром, і для інших, скоріше мирних, справ.
Підійшовши до багаття, вона скинула на землю свою ношу, присіла й побажала хазяям щастя в дорозі. Добросердний гном, що вже мав себе за її старого знайомого, одразу привітав дівчину:
— Добре, що ти не забарилася! Бо друг мій вже хвилювався, чи прийдеш? Дивись — ледь не скаче від радості! То вже знайомтесь, як у вас, ельфів, ведеться! Ви ж без віршів не можете!