На пультах у Школі зафіксовано тривалість битви. Одинадцять секунд. Равеш повертається до друзів і каже:
— Втомився я з ними. Піду досипати до ранку.
Він зробив крок до будиночка і ноги його підломилися. Ельфи підхопили товариша і повели його до кімнати. Гном заснув ще дорогою.
За годину відбулося термінове засідання Конклаву. Такого планета не знала кілька сторіч — у залі зібралося більше сотні Вчителів. Було продемонстровано плівку з записом битви. Не будемо коментувати те, що відбувалося серед глядачів. Наведемо лише діалог двох золотих драконів, що виходили з залу вже після засідання.
— Що ти про це думаєш?
— Думаю, їхній експеримент скінчиться сьогодні! І ще думаю, якщо вони виживуть, то витрачати час на дальше навчання їм вже немає потреби.
— Чи тільки схочуть вони самі?
— Ці? Та вони побіжать у Вчителі, задерши хвости!
— Ну, хвостів у них поки що немає!
— Отож бо! Поки що!
— Ось тільки їхній вік… Адже їм ще немає й по сотні років!
— Хіба це перешкода для Посвячення?
— Ні, звісно! До речі, цей гном, Равеш, його шкірі точно бути золотою, чи не так?
— Можеш не сумніватися! З такою могутністю! Ти хіба колись чув, щоб один магістр переміг двох драконів?! Зустрінься перший ліпший із драконом сам на сам, та й то…
— Отже, перед нами майбутній член Конклаву?
— Принципово — так! Але ж це залежить не тільки від шкіри!
У цей час Равеш мирно спав у своєму ліжку. Лам та Маарі сиділи, обійнявшись, на березі. Маарі тихо читала вірші, оспівуючи красу побережжя, а тоді, без переходу додала:
— Думаєш, Рав уже готовий?
— Так. Мабуть, як прокинеться, так і почнемо!
Равеш спав довго. Вже й полудень минув, а він все сопів під ковдрою. Ельфи, аби не потурбувати його і не лишити без відпочинку, продовжували сидіти на березі. Говорили про всякі незначні речі, що заповнюють час двох люблячих сердець в усі часи, серед всіх народів, на всіх населених планетах галактики.
Години через чотири після полудня, у будинку зчинився шум. Маарі та Лам, зайшовши, побачили цікаву картину: Рав сидів на табуреті посеред кухні та наминав просто з банки якісь консерви, запиваючи їх пивом з велетенського кухля. Побачивши друзів, він розплився в усмішці і заволав, ніби вони були на іншому кінці острова:
— Ма! Я з голоду помираю! Допоможи! А то чаклувати мені геть не хочеться, а тут ну геть нічого не можна знайти, щоб поїсти по-справжньому!
Маарі неприємно різонуло слово «чаклувати». За звичай, ніхто так не казав. Особливо у Школі. Це було жаргонне слівце сільської місцевості Лона, до того ж користувались ним лише ті, хто сам зовсім не мав здібностей до магії.
А ще, їй одразу стало зрозуміло: жодна стороння магія вже не має впливу на дії Равеша. Він став вищим за неї.
За обідом Рав незвичайно багато шумів, але упоравшись з їжею, заспокоївся і посерйознішав. Покуривши на лаві, що стояла надворі під деревом, він звернувся до друзів:
— Так, любі ельфи! Пора кінчати з відпочинком. Під час цієї бійки я заглянув у мізки одного чорного.
Ламеніль зачудовано звів брови догори: заглянути у мозок дракона, під час бою?! Це вже було щось ну зовсім фантастичне!
— Так от, — продовжував Рав, — вони знають про наші плани, і, зрозуміло, хочуть нам перешкодити. Заради цього сюди й з’явились. Висновок — часу втрачати не можна! Робімо, як домовлялись. Як тільки я завершую трансформацію, одразу входжу до їхньої інформаційної мережі. Збудження захисних полів це не викликає, бо я буду чорним. Ти, Ламе, контролюєш мій мозок і одразу передаєш інформацію. Ти, Маарі, перестраховуєш. Як побачиш, що процес стає некерованим, роби все, що буде треба. Хоч і вбий мене. Не сперечайся. Так буде краще для всіх. І для мене також! А взагалі, померти за добре діло не жаль. Скільки он щодня гине! І наші друзі по Школі, і сторонні на Лоні… — Равеш зітхнув. — Інших пропозицій не надійшло. Тоді, вперед!
У Школі йшло безперервне засідання Конклаву. На екранах демонструвався острів. Всі застави було приведено у повну бойову готовність. По всій планеті всі, від бакалавра та учня Школи до членів Конклаву, чекали розвитку подій.
Рада чорних у підземеллях Пекельних Воріт теж чекала. Повністю екранувати інформаційну систему вони не могли. Як і контролювати мозкову діяльність Равеша. Питання стояло тільки про те, як зменшити витік інформації. Чи вистачить у них сил?
Над островом плив прозорий немов джерельна вода, спокійний вечір. Підготовка скінчилась. Почався експеримент.