Як описати всі жахи магічного бою? Людські слова безсилі. Здавалося, що палає саме повітря. Закляття та контрзакляття викликали смерчі такої сили, що океан буквально кипів під місцем бою. Блискавки лазерів засліплювали зір.
Поступ загону чорних було зупинено. Спочатку бій здавався якоюсь велетенською каруселлю, що крутилася, на висоті кількох сотень метрів над морем. Тоді цей страхітливий танок почав розпадатися на окремі поєдинки.
Супротивником Ламеніля став велетень, що аж шипів від люті та бризкав слиною. Але молодого Вчителя це не лякало. Реакція у обох було хороша… Могутні захисні поля не давали змоги зійтись у рукопашну, а закляття, що могло пробити такий потужний захист, могло ризиковано знесилити самого нападника. Чорний пішов на зближення. Лам додав швидкості. Ось між ними двадцять метрів, п’ятнадцять, десять… Зараз зіткнуться захисні поля. У полум’ї анігіляції не виживе й дракон…
Нерви чорного здали. А може він хотів атакувати знизу? Про це вже ніхто ніколи не дізнається. Миттєвий кидок завів чорного під Ламеніля. А той, ніби чекав саме цього маневру. У момент розходження, вже під черевом Лама, чорний зняв захист. І це було його кінцем. Без усякої магії Ламеніль розрядив обидва квантові генератори у спину, що проносилася під ним.
Лам озирнувся. Маарі тільки що розправилась із своїм супротивником. Ось він, з напіввідірваним крилом робить спробу сісти на мілину, та, мабуть, від шоку, магічні формули вилетіли з його голови і падіння стає некерованим. Йому кінець. А де Равеш? Ого! Равешу не солодко! Двоє чорних притискають його до поверхні моря, позбавляють маневру. Їх лазери ріжуть воду, примушують палати саме повітря, але поки, на щастя, не можуть пробити захист золотого дракона. Миттєвий обмін думками з Маарі обертає їх на один організм. І ось дві срібні блискавиці падають згори. Синхронно вимовлене закляття розриває захист чорних, що зайняті переслідуванням. Від шарів плазми, що колись створила у мить смертельної небезпеки Маарі, не можуть захистити силові поля. Рав круто змиває вгору. Зупиняється поруч з друзями. Зуби його сяють у посмішці.
— От спасибі, а то я вже думав, де це ви поділися? — Рав сміється. — Здається, в мене є шанс розквитатися з одним боргом? Якщо ви не проти, прикрийте мене!
Тісно зімкнувшись, трійця вривається до самої гущі бою. І тут Маарі та Ламеніль бачать мішень свого друга. Оточений кількома помічниками, непорушно застиг у повітрі Лувезвель. Обмін думками між ним та Равешем чують всі навкруги. Переклад цього діалогу зрозумілою читачу мовою виглядав би так:
— Гей, герою! Чого ховаєшся за спини своїх ворон? Ти ж, здається, хотів мене побачити?
— На тебе й чекаю! Ти попрощався з друзями? Якщо хочеш — подарую тобі на це хвилинку!
— Дякую, тільки буде краще, якщо ти одразу призначиш собі наступника. А то ваша «рада у чорних справах» поперегризає один одному горлянки в боротьбі за «чорненьке місце».
Підкоряючись телепатичному наказу, охорона Лувезвеля розлітається навсібіч, і звільняє простір для поєдинку. Здається, битва припиняється. Всі чекають на початок цього бою, підсвідомо розуміючи, що саме зараз і саме тут усе й скінчиться. Бійці обох сторін оточують Равеша та Лувезвеля двома півколами. Золоті та срібні — з північного та східного боку. Чорні — з західного та південного. У центрі вільного простору лишаються двоє.
Перший доторк їхніх полів можна було зрівняти хіба що з обережним наближенням сторожких пальців. Це було, мов розвідка на далекій дистанції. Кожен хотів визначити силу суперника. Думки Лувезвеля звучали так:
— Не погано, не погано! Якби тобі судилося вижити, з тебе вийшов би добрий маг!
Ненависть аж клекотіла у думках голови Ради. Думки Равеша були холодні, мов лід полярного океану.
— Думай про себе, бо ти вже мертвий і сам про це добре знаєш!
Емоції та думки бійців наглухо заблокувались. Тепер над океаном стояла мертва тиша.
Нестерпно сліпучим блиском вдарило зі сторони чорного. Але вбивча енергія розійшлася по сторонах, обтікаючи захист золотого. Не чекаючи, коли смертельне сяйво розсіється, Рав кидає своє закляття. Сяючий меч пробиває захист Лувезвеля однак, не дійшовши до його тіла, згаса.
Знову випад чорного. Згусток матеріалізованої темряви, спалюючи своїм доторком силові поля, рветься у бік Равеша. Той до цього готовий. Контрзакляття спрацьовує швидко і темрява розсипається дощем іскор.
— Ого! Я не чекав, що у тебе аж такі знання! — у думках Лувезвеля виникає тінь поваги. Це ще не було його кінцем, але вже зумовило поразку. Вороги закружляли над океаном, намагаючись проникнути у психіку один одного. Битва на рівні екстрасенсорики теж пройшла в нічию.