Меґ Кебот
ЩОДЕННИКИ ПРИНЦЕСИ
© 
http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
З англійської переклала Єлизавета Корнієнко
ПОДЯКА
Авторка бажає висловити подяку людям, які в різний спосіб зробили внесок у написання та публікацію цієї книжки: Бет Едер, Дженніфер Браун, Барбарі Кебот, Чарльзу та Бонні Егнатсам, Емілі Фейт, Лорі Ленґлі, Рону Маркману, Ебіґейл МакАден, А. Елізабет Майксел, Мелінді Маунсі, Девіду Волтону, Еллегрі Йєлі й особливо Бенджаміну Егнатсу.
Художнє оформлення серії Світлани Железняк
Обкладинка та ілюстрації Вікторії Дунаєвої
«Ніщо в житті, — сказала вона, —
не зможе змінити одного.
Якщо я принцеса в лахмітті й ганчір’ї,
я можу бути принцесою в душі.
У золотому вбранні було б
набагато легше нею бути,
але справжній тріумф — бути принцесою тоді,
коли ніхто про це не знає».
Френсіс Ходсон Барнетт
Вівторок, 23 вересня 
Часом мені здається: все, що я кажу, — брехня.
Мама думає, що я стримую свої почуття з цього приводу. А я їй відповідаю:
— Ні, ні, мамо. Точно тобі кажу. Якщо ти щаслива, то і я щаслива.
Мама говорить:
— Не віриться мені, що ти говориш правду.
Потім вона дає мені цей блокнот. Вона каже, аби я записувала туди свої думки й почуття, раз, мовляв, я не можу розповісти про них їй.
Вона хоче, щоб я записувала свої думки і почуття? Гаразд, я запишу свої почуття:
Я НЕ ВІРЮ, ЩО ВОНА РОБИТЬ ЦЕ ЗАРАДИ МЕНЕ!
Здається, ще ніхто не знає, що я потвора. Я майже найгидкіша потвора в усій школі. Тобто тільки уявіть: зріст п’ять футів дев’ять дюймів[1], плоскогруда та ще й дев’ятикласниця[2]. Хто може бути потворнішим за мене?
Якщо народ у школі про це дізнається, то я труп. Точно кажу. Труп.
Боже, якщо ти справді є на світі, будь ласка, зроби так, щоб вони не дізналися.
У Манхеттені живе чотири мільйони людей, так? Виходить, що з них десь два мільйони — чоловіки. То чому з цілих двох мільйонів чоловіків вона йде на побачення саме з містером Джаніні? Вона що, не може піти з кимсь, кого я не знаю? Невже не можна піти з чоловіком, з яким вона познайомилася в «Д’Августінос». Чому ні?
Їй обов’язково потрібно йти на побачення з моїм учителем алгебри.
Дякую тобі, мамо. Помру — не забуду.
Середа, 24 вересня, п'ятий урок. 
Лілі каже, що містер Джаніні кльовий.
Аякже, кльовий. Він кльовий тільки в тому разі, якщо ти Лілі Московіц. Він кльовий, якщо ти тямиш в алгебрі, як Лілі Московіц. Але він перестає бути кльовим, якщо ти повний нуль в алгебрі, як я.
Він перестає бути кльовим, якщо КОЖНОГО БОЖОГО ДНЯ змушує тебе залишатися після уроків з 2.30 до 3.30, розв’язувати приклади на розподільний закон множення, в той час як ти могла б десь зависати з друзями. Він перестає бути кльовим, коли викликає твою матір на батьківські збори/педагогічну раду, щоб сказати їй, що її донька повний нуль в алгебрі, а потім ЗАПРОШУЄ її НА ПОБАЧЕННЯ.
І більше того, він перестає бути кльовим, якщо пхає свого язика в рота твоєї мами.
Не те щоб я бачила, що вони це роблять. Вони ще навіть не ходили на перше побачення. І я не думаю, що мама дозволить чоловікові вже на першому побаченні запхнути собі в рота язика.
Принаймні сподіваюся.
Минулого тижня я бачила, як Джош Ріхтер пхав язика до рота Лані Вайнберґер. Вони робили це в мене перед носом, бо притиснулися до Джошевої шафки, яка поруч із моєю. Це було так грубо, що мене ледь не знудило.
Однак не думаю, що я була б проти, якби Джош поцілував так мене. Наступного дня ми з Лілі ходили до «Біджелоуз» купити крем «Альфа Гідрокс» для її мами, і я побачила біля каси Джоша. Він теж побачив мене і ніби посміхнувся й сказав:
— Привіт.
Він купував чоловічий одеколон «Драккар Нуар». Продавщиця дала мені безкоштовно пробничок цього одеколону. Тепер я зможу, коли захочу, нюхати Джоша у себе вдома.
Лілі сказала, що того дня Джош, мабуть, на сонці перегрівся чи в нього було синапсичне гальмування. Вона сказала: йому здалося, ніби мене десь бачив, але він не міг уявити мене поза стінами школи імені Альберта Ейнштейна. З якої б ще радості, запитала вона, він, найпопулярніший старшокласник, сказав «Привіт» мені, Мії Термополіс, такій собі скромній дев’ятикласниці.