(написано на уроці світових цивілізацій, коментар Мії Термополіс)
1. Джош Ріхтер (згодна — 1,82 м стовідсоткової сексуальності. Блондинисте волосся, що частенько спадає на його блакитні, як небо, очі, й чарівна лінива усмішка. Єдина вада: у нього поганий смак, бо він зустрічається з Ланою Вайнберґер).
2. Борис Пельковскький (абсолютно не згодна. Те, що у дванадцять років він уже грав на своїй ідіотській скрипці в «Карнегі Хол», не робить з нього гарячого хлопця. Плюс до того, він заправляє шкільний светр у штани, а не носить його навипуск, як усі нормальні люди).
3. Пірс Броснан, найкращий Джеймс Бонд усіх часів і народів (не погоджуюся — мені більше подобається Тімоті Далтон).
4. Деніел Рей Льюїс в «Останньому з могікан» (згодна, бо його девіз: живи, хай там що).
5. Англійський принц Вільям (фу!).
6. Леонардо з «Титаніка» (не модно! Зараз же не 1998 рік).
7. Містер Вітон, тренер шкільної команди (гарячий, але вже зайнятий. Піддивилася, як він відчиняв двері учительської перед мадемуазель Кляйн).
8. Хлопець з реклами джинсів на велетенському бігборді на Таймз-сквер (згодна на всі 100 %. ХТО він? Треба зняти з ним серіал).
9. Хлопець жінки доктора Квін (що з ним сталося? Раніше він був гарячий).
10. Джоиіуа Бел, скрипаль (повністю згодна. Було б прикольно зустрічатися з музикантом — але тільки не з Борисом Пельковським).
Коли подзвонив батько, я обмірювала грудну клітку і якось не думала про те, що мама на побаченні з учителем алгебри. Не знаю чого, але я збрехала йому і сказала, що мама в студії. Це дивно, адже батько прекрасно знає, що мама з кимось зустрічається. Але чомусь у мене духу не вистачило сказати йому про містера Джаніні.
Того дня, по обіді, під час обов’язкового додаткового уроку з містером Джаніні, я сиділа собі й розв’язувала приклади на розподільний закон множення (перший, зовнішній, внутрішній, останній; перший, зовнішній, внутрішній, останній — о Боже, коли вже я нарешті вивчу цей закон? Коли???), аж раптом містер Джаніні питає:
— Міє, сподіваюся, тобі… не ніяково, що ми з твоєю мамою такі… соціально близькі люди?
Бозна-чому мені на мить здалося, що він сказав «СЕКСУАЛЬНО» замість «соціально». А потім я відчула, що моє обличчя почервоніло, як помідор. Або ще гірше — як буряк. І я кажу:
— Та ні, містере Джаніні, мене не ніяково.
А містер Джаніні веде далі:
— Бо, якщо ніяково, можемо про це поговорити.
Гадаю, він здогадався, що я брешу, я ж так сильно почервоніла.
Та я лише додала:
— Ні, справді, все нормально. Ну, може, трошки ніяково, але взагалі-то все нормально. Це ж просто побачення? Навіщо засмучуватися через якесь там собі єдине побачення?
І саме тоді він сказав:
— Ну, Міє, я не думаю, що це буде якесь єдине побачення. Мені дійсно дуже подобається твоя матір.
А потім раптом, сама від себе не очікуючи, я бовкнула:
— Що ж, вам же гірше. Бо якщо через вас моя мама плакатиме, я вам дам по дупі.
О Боже! Повірити не можу, я сказала учителю слово «дупа»! Після цього моє обличчя почервоніло так, як ще ніколи в житті не червоніло. Чому завжди, коли я кажу правду, проблеми мені гарантовано?
Гадаю, що я і справді почуваюся ніяково через усе це. Можливо, батьки Лілі були праві?
Містер Джаніні, у свою чергу, залишався цілковито незворушним. Він лише загадково посміхнувся і сказав:
— У мене немає жодного наміру ображати твою маму, але якщо я коли-небудь це зроблю, дозволяю тобі вдарити мене по дупі.
Отже, все було вирішено. Нібито.
У будь-якому разі зв’язок з батьком по телефону був справді якийсь дивний. Хоча нічого дивного, він завжди такий. Розмовляєш ніби в трубі, бо на задньому плані десь шумить океан, і здається, що вся риба тебе слухає. Мене це дуже дратує. До того ж тато не хотів зі мною розмовляти. Він хотів поговорити з мамою. Може, хтось помер, і він хоче, щоб мама дуже обережно мені це сказала.
Може, Grandmère[5]. Гм…
Груди не виросли ані на міліметр з минулого літа. Мама дуже помилялася. Після чотирнадцяти я не почала округлюватися, як це було з нею. Я, мабуть, ніколи не округлюся, принаймні в грудях. Я росту тільки вгору, а не вшир. Зараз я найдовша «швабра» в класі.
І якщо наступного місяця мене хтось запросить на танці, присвячені розмаїттю культур (авжеж, розбіглася), я не зможу одягти сукню без бретельок, бо моїх грудей не вистачить, щоб її втримати.