Саммер зашарілася, радше від задоволення, ніж від збентеження.
— Дякую.
— Не потрібно мені дякувати, — чарівність Ірвінґа працювала на повну потужність. — Маю зо два підручники з примітивного бодіарту, які можуть вас зацікавити. Можливо…
— Якщо це все, професоре Ірвінґу, нам треба ставати до роботи, — перебив Том.
За усмішкою Ірвінґа промайнуло роздратування.
— Звичайно. Приємно познайомитися, міс…
— Саммер.
Ірвінґ знову вишкірився.
— Моя улюблена пора року[7].
Знявши рукавички, він озирнувся, шукаючи, куди б їх покласти. Не знайшовши відповідного місця, простягнув Кайлові. Асистент здивувався, але покірно прийняв їх.
Ірвінґ вийшов, усміхнувшись Саммер наостанок. Двері за ним зачинилися, запала тиша. Обличчя Саммер розпливлося в усмішці, під висвітленим білявим волоссям щоки цвіли багрянцем. Кайл спохмурнів, у руках досі теліпалися гумові рукавички біхевіориста.
Том прочистив горло.
— То на чому ми зупинилися?..
Поки я знову фотографував виявлені останки, він вийшов зателефонувати Ґарднерові. Групі судово-медичних експертів потрібно було оглянути труну, але зазвичай це відбувалося лише після того, як ми вилучали тіло. Той факт, що труп був голим, мабуть, нічого не змінить, але я розумів, чому Том спершу звернувся до агента БРТ.
Кайл затримався в кабінеті рентгенографії, хоч потреби в ньому тут більше не було. Проте він так дивився на Саммер, що я не наважився сказати хлопцеві, що той уже не потрібний. Він скидався на побите цуценя.
Том відлучився ненадовго. Повернувся значно жвавішим.
— Ден каже продовжувати. Дістаємо тіло.
Я рушив до контейнера, але Том зупинив мене.
— Кайле, не міг би ти допомогти Саммер?
— Я? — Обличчя асистента спалахнуло. Він зиркнув на дівчину. — О, ну, звичайно. Без проблем.
Том підморгнув мені. Кайл підійшов до Саммер, яка вже поралася біля алюмінієвого контейнера.
— Тобі за штатом лук і стріли не приписані? — прошепотів я, поки наші молоді колеги розбиралися, як краще підняти тіло.
— Іноді в таких справах доводиться трішки допомагати, — усмішка Тома швидко згасла. — Ден прагне зрушити справу з місця. Зазвичай я залишив би ці останки, доки не закінчу працювати над тими, що з хатини, але за теперішніх обставин…
Раптово почувся зойк. Ми озирнулися й побачили, що Кайл стоїть біля труни, дивлячись на долоню в рукавичці.
— Що не так? — підійшов до нього Том.
— Щось мене вкололо. Коли торкнувся тіла.
— Пробило шкіру?
— Я не впевнений…
— Дайте гляну, — запропонував я.
Міцні гумові рукавиці сягали майже ліктя. Кайл весь замастився рідиною з напіврозкладеного тіла, але рваний отвір на долоні видно було чітко.
— Усе гаразд, справді, — винуватим голосом пробурмотів хлопець.
Не звертаючи уваги, я стягнув його грубу рукавичку. Рука Кайла була зморшкуватою та блідою після контакту з гумою. У центрі долоні темніла пляма крові.
— Ходіть під кран. Аптечка є? — запитав я.
— Має бути в секційній залі. Саммер, біжіть, будь ласка, принесіть, — попросив Том.
Кайл дав мені провести його до раковини. Я опустив руку хлопця під проточну холодну воду, змиваючи кров. Рана була крихітною, ледь завбільшки з укол шпилькою. Але від цього не ставала менш небезпечною.
— Усе добре? — запитав він, коли Саммер повернулася з аптечкою.
— Якщо у вас є всі щеплення, я впевнений, що все буде гаразд, — сказав я, додаючи голосу якомога більше впевненості. — Ви зробили всі щеплення?
Він кивнув, з тривогою спостерігаючи, як я промиваю рану антисептиком. Том підійшов до труни.
— Де ти торкнувся тіла?
— Плече. Праве.
Том нахилився ближче, роздивляючись, але не торкаючись трупа.
— Там щось є. Саммер, дайте, будь ласка, пінцет.
Він потягнувся й вихопив щось, устромлене в гнилу плоть. Легко потягнув, вийняв.
— Що це? — запитав Кайл.
Вираз обличчя Тома залишався надмірно нейтральним.
— Схоже, голка для ін’єкцій.
— Голка?! — вигукнула Саммер. — О, мій боже, він уколовся об голку з трупа?
Том кинув на неї сердитий погляд. Але те саме крутилося в головах нас обох. Як працівник моргу, Кайл мав отримати щеплення від деяких хвороб, переносниками яких могли бути трупи, але є інші, від яких немає захисту. Зазвичай, якщо ти обережний, ризик невеликий.
Якщо немає відкритої рани.
— Переконаний, що хвилюватися нема про що, але все одно краще доставити тебе у відділення невідкладної допомоги, — Том говорив на позір спокійно. — Піди переодягнися, зустрінемося надворі.