Поки не впрієш, доти не вмієш.
Розділ 8
— Тринадцять?
Ґарднер узяв баночку зі зразком, що стояла посеред цілої колекції на візку з нержавіючої сталі, та підніс до очей, роздивляючись вміст. Як і всі поряд, вона містила одну голку для підшкірних ін’єкцій, узяту з ексгумованого тіла, — тонкий шматок сталі з темними плямами, залишками розкладеної плоті.
— Ми знайшли ще дванадцять, — сказав Том. Він говорив повільно, виснажений і втомлений, відчувалася напруга повного подій дня. — Більшість із них проштрикнули м’які тканини рук, ніг і плечей, — саме ці місця, за які взялися б ті, хто спробував би перемістити останки.
Ґарднер поставив банку на місце, на його зморшкуватому обличчі з’явилася відраза. Він приїхав сам. Виявилося, що я розчарований відсутністю Джейкобсен, але змусив себе проігнорувати це розчарування. Утрьох зібралися у вільній секційній залі, куди ми з Томом перенесли останки, завершивши їх рентгенівське дослідження. Голки для підшкірних ін’єкцій виблискували яскраво-білими лініями на сіро-чорному тлі. Мій друг наполіг на тому, що видалить їх усі власноруч, відхиливши мою допомогу. Якби він міг самотужки вийняти тіло з труни, то й це зробив би. Перед тим як дозволити комусь із нас торкнутися трупа, він ретельно перевірив його за допомогою ручного металошукача.
Після того, що сталося з Кайлом, Том не дозволяв собі ризикувати.
Асистента відправили додому, перед тим він провів увесь день у відділенні невідкладної допомоги. Його накачали антибіотиками широкого спектра дії, але ні антибіотики, ні будь-що інше не допоможуть проти деяких патогенів, які могли потрапити в його кров із голкою. Результати деяких тестів Кайл отримає за кілька днів, але для інших знадобиться значно більше часу. Минуть місяці, поки він напевно дізнається, чи був інфікований.
— Голки були встромлені вістрями назовні, так, щоб кожен, хто доторкнувся б до тіла, майже напевно наштрикнувся б, — продовжував Том. Видно було, як він собі докоряє. — Це моя провина. Не можна дозволяти сторонньому займатися останками.
— Ти не можеш себе звинувачувати, — заперечив я. — Звідки ти мав знати, що трапиться.
Ґарднер скоса глянув на мене, моя присутність його не тішила, але він тримав цю думку при собі. Том чітко дав зрозуміти: я маю право бути тут, нарівні з ним, і поранитися ми могли обидва.
Якби Том не поспівчував Кайлові, так і було б.
— Вина лежить тільки на тому, хто все це вчинив, — відрізав Ґарднер. — Щастя, що більше ніхто не постраждав.
— Розкажіть це Кайлові, — у Тома під очима проступили кола від утоми, він знову втупився у банки зі зразками. — Ви вже з’ясували, чий труп був у труні?
Ґарднер перевів очі на тіло, що лежало на алюмінієвому столі. Перш ніж Том заходився виймати голки, ми ретельно обмили труп шлангом, змивши найгіршу рідину, що утворилася під час розпаду. Сморід послабшав проти того, коли вперше відкрили труну, але все одно відчувався.
— Ми працюємо над цим.
— У похоронному бюро мають щось знати! — запротестував Том. — Що на це каже Йорк?
— Ми все ще його допитуємо.
— Допитувати його? Боже всемогутній, Дене, мало того, що в могилі було не те тіло, хтось устромив туди тринадцять підшкірних голок, коли воно перебувало у Стіпл-Гілл! На біса, як це могло статися, а Йорк нічого не знає?
Обличчя агента БРТ спалахнуло:
— Я не знаю, Томе. Саме тому ми його й допитуємо.
Том глибоко вдихнув:
— Вибач. Довгий був день.
— Забудь. — Ґарднер, здавалося, пошкодував про свою нестриманість, обперся на робочий стіл позаду, потер потилицю. Частина напруги в секційній залі, здається, зникла. У яскравому світлі маніпуляційної лампи видно було, як він змінився з лиця. — Йорк стверджує, що місяців вісім тому найняв людину на ім’я Дуайт Чемберс. За його словами, хлопець був просто знахідкою: наполегливо працював, прагнув учитися, не відмовлявся працювати понаднормово. Аж якось не вийшов на роботу. Йорк стверджує, що більше ніколи його не бачив. Він наполягає, що саме Чемберс проводив поховання Вілліса Декстера, підготував тіло та запечатав труну.
— І ти йому віриш?
Ґарднер слабко всміхнувся:
— Я нікому не вірю, ти це знаєш. Йорк хвилюється, але я не думаю, що це через убивства. На Стіпл-Гілл панує безлад. Ось чому він так хотів допомогти нам, сподіваючись, що як він поводитиметься добре, то ми заберемося геть. Судячи з усього, він роками намагається втриматися на плаву. Економить на матеріалі, наймає тимчасових працівників, щоб знизити витрати. Без податків, без медичного страхування, без запитань. А це означає, що немає жодних записів про робітників.